• Спільнота Дабар
• Дата публікації 8 листопадаа, 2014
• http://www.dabar.org.ua

9 листопада

Мт 25, 1-13

“Тоді Небесне Царство буде подібне до десятьох дів, що взяли свої лямпи й вийшли назустріч молодому. 2 П’ять з них були нерозумні, а п’ять мудрі. 3 Нерозумні взяли з собою світичі, та не взяли оливи з собою. 4 Мудрі ж узяли в посудинках оливу. 5 Через те, що молодий був забарився, всі задрімали й поснули. 6 Та опівночі крик залунав: Ось молодий! Виходьте йому назустріч! 7 Схопились тоді всі ті діви й приготували свої світичі. 8 А нерозумні мовлять до мудрих: Дайте нам вашої оливи, бо наші світичі гаснуть. 9 Мудрі ж у відповідь їм кажуть: Щоб часом і нам, і вам не забракло – підіть краще до продавців та й купіть собі. 10 І от як вони пішли купувати, прибув молодий, і ті, що були готові, ввійшли з ним у весільний покій, і замкнулись двері. 11 Нарешті приходять також інші діви й кажуть: Господи, Господи, відчини нам! 12 А він у відповідь їм мовить: Істинно кажу вам: Я вас не знаю. 13 Чувайте, отже, не знаєте бо ні дня, ні години.

Як не сумно це визнавати, але є частина людей, яка, хоч і приходить до церкви на богослужіння, але, як не дивно, з Богом там не зустрічається. Чи щиро ми визнаємо Господа своїм Спасителем, чи відчуваємо Його велич і свою слабкість? Або наша гордість затьмарює нам це бачення? Чи просимо Його про допомогу, чи визнаємо свою неміч? Чи просимо про зцілення своїх ран? Чи щирі ми з Богом? «Ви просите, та не одержуєте, бо зле просите, щоб розтратити на ваші втіхи.» (Як  4:3). Чи я бачу себе володарем свого життя, чи все-таки, Бог керує усім? Чи не думаєш, що час іде і скоро буде надто пізно, щоб купити масло, коли повернеться Господь?

Що ж це за постава людини, яка начебто і вийшла на зустріч Богові, але добре не підготувалася. Хто ця «нерозумна діва»? Може це людина, яка встигла по життю так іти, якій все вдається в півсили, десь проскочу, десь схитрую, але досягну свого. Так, часом таким людям щастить, у дрібницях, але у великому вони програють. Бо женуться не за тим, жадають дрібного, матеріального, швидкоплинного, але втрачають можливість здобути вічне життя. Вони подібні до нерозумного будівничого, що будує свій дім на піску (Мт 7:24-27).

Хто ж тоді «розумні діви»? Як осягунти цієї мудрості? Св.Яків писав, що «коли ж кому з вас бракує премудрості, хай просить у Бога, який дає всім щедро і не докоряє, – і йому буде дано» (Яків 1:5). З першого читання (Прем 6:12-16) дізнаємося, що мудрість здобувається тими, хто її шукає: «Хто її прагне, тим вона наперед дає себе пізнати. Хто задля неї встає вранці, не втомиться… хто чуває задля неї, той незабаром безтурботний буде ».

Наше духовне зростання залежить від нас. Можна легковажно поставитись до питань спасіння.
Але коли прийде момент, ми можемо вже не встигнути осягнути за короткий час, те, на що нам давалося ціле життя. Ми будемо просити поділитися з нами мудрістю, але нам відмовлять, бо особистим духовним досвідом не можна ділитися, його треба здобувати самостійно.

Поки ми живемо, ми повинні взяти світильники благих справ у свої руки , щоб виконати слова Христа: «Так нехай світить перед людьми ваше світло, щоб вони, бачивши ваші добрі вчинки, прославляли вашого Отця, що на небі.» (Мт 5:16). Якщо ми згідно з апостолом Яковом, назвемо віру тілом, а справи душею, то у цій Христовій притчі, віра є світильником, а добрі справи – масло в посудинах. А якщо, згідно із апостолом Павлом, будемо вважати, що добрі справи приємні Богу тільки тоді, коли вони одухотворені вірою і любов’ю, тоді справи – це світильник, а любов і віра – масло, що підживлює його. Августин говорить: «у мудрих дів елей істинний – смиренна любов до Бога, а у нерозумних – неістинна – це людська похвала, яка втрачається із кінцем людського життя».

Двері рано чи пізно зачиняться і залишать за собою болі і печалі, зіпсований світ, диявольські спокуси, сумніви і страхи. Світильник, звання християнина, сповідування віри і виконання християнських настанов – це добре, але цього недостатньо. Не можна заспокоюватися, поки не будеш впевнений, що в серці є масло Святого Духа.