• Спільнота Дабар
• Дата публікації 20 Серпня, 2014
• http://www.dabar.org.ua

Середа 20 серпня 2014, Мт 20, 1-16

Того часу Ісус розповів своїм учням таку притчу: «Царство Небесне подібне до господаря, який вийшов якось вранці найняти робітників до свого виноградника. Домовившись з робітниками по динарію за день, він послав їх до свого виноградника. Вийшовши о третій годині, по­бачив інших, які стояли без діла на рин­ку, і сказав їм: “Ідіть і ви у вино­град­ник – і дам вам по справедливості”. Вони пішли. Далі, вийшовши о шостій та о дев’ятій годинах, зробив так само. Коли вийшов об одинадцятій годині, знайшов інших, які стояли, і каже їм: “Чому ви стоїте тут без діла цілий день?» Кажуть йому: “Бо нас ніхто не найняв”. Він каже їм: “Ідіть і ви у ви­но­градник”. Коли настав вечір, каже гос­по­дар виноградника до свого управителя: “Поклич робітників і дай їм плат­ню, почавши від останніх і аж до перших”. Ті, хто прийшов об одинадцятій годині, одержали по динарію. А коли підійшли перші, то ду­мали, що одержать більше, але й вони отримали по динарію. Відтак, одержавши, нарікали на пана, кажучи: “Оці останні попра­цю­вали одну годину, а ти прирів­няв їх до нас, які винесли тягар дня і спеку”. А він у відповідь сказав одно­му з них: “Друже, не кривджу тебе; чи не за динарія домовився ти зі мною? Візьми своє і йди. Я ж хочу й цьому останньому дати так само, як і тобі; хіба не можна мені зробити з моїм те, що я бажаю? Чи твоє око лукаве через те, що я добрий?” Так останні будуть першими, а перші – останніми.

«То хто ж тоді може спастися?».

Це питання ехом відлунюється у сьогоднішньому Євангелії. Після відходу багатого юнака і притчі про вушко голки, Ісус продовжує відкривати таємницю Небесного Царства. У сьогоднішньому тексті можемо приглянутися лише до двох фактів, щоб відкрити для себе Боже спасіння.

1) Пошуки Господаря своїх робітників розпочалися вранці.  Трішечки тавтології тексту оригіналу додають фарб до загальної картини, адже пошуки почалися не просто «вранці», а «раннього ранку». Вперше ця пора дня згадується в першому ж розділі Книги Буття при описі творіння світу – « Назвав же Бог світло – день, а темряву назвав ніч. І був вечір і був ранок – день перший.» Господь почав шукати нас в перший же день творіння світу. Павло так пояснює це Ефесянам:  «Бо в ньому він нас вибрав перед заснуванням світу, щоб ми були святі й бездоганні перед ним у любові. Він призначив нас наперед для себе на те, щоб ми стали його синами через Ісуса Христа, за рішенням своєї доброї волі,  на хвалу слави своєї благодаті, якою він обдарував нас у любім своїм Сині» (Еф.1:4). Життя кожного з нас не є випадковістю, збігом обставин, планом батьків. Він вирушив на пошуки ще перед тим, як ми народилися. І все призначення нашого життя можемо розкрити для себе за допомогою того ж уривку з послання Павла – бути святими й бездоганними перед ним у любові. Саме це є призначенням нашого життя – не слава, гроші, статуси, статки, а бездоганність у любові.

2) Чи не здивував Вас факт, що Господар не зупинився на тих робітниках, яких Він найняв вранці. Він не зупинився і на другій когорті робітників – шукав до самого вечору. До кінця цього віку, до кінця світу Він шукає кожного з нас. При чому, саме Він виходить першим. Невтомний шукач – саме так можна охарактеризувати нашого Господа. Чи помітили Ви, що єдиною умовою, яку виконали ті, кого Він покликав протягом дня, був послух Його слову. Він не обіцяв їм платню, не обіцяв якісь умови – просто запропонував «Ідіть і ви у виноградник». Послух Слову гарантує отримання платні, не залежно від того, коли ти прийшов до Господа. Він не ставить часові обмеження своїй Любові.

Якщо складемо докупи ці два факти, то отримуємо невеличке рівняння: Спасіння = Слово+Любов.

Наче все так просто, але як воно, втілити це у життя?