• Спільнота Дабар
• Дата публікації 30 Серпня, 2014
• http://www.dabar.org.ua

31 серпня 2014 року Матея 16,21-27

21 З того часу Ісус почав виявляти своїм учням, що йому треба йти в Єрусалим і там багато страждати від старших, первосвящеників та книжників, і бути вбитим, і на третій день воскреснути. 22 Тоді Петро, взявши його набік, став йому докоряти: “Пожалій себе, Господи! Це хай не станеться з тобою!” 23 Він обернувся і сказав Петрові: “Геть, сатано, від мене! Ти мені спокуса, бо думаєш не про Боже, а про людське.” 24 Тоді Ісус сказав до своїх учнів: “Коли хтось хоче йти за мною, нехай зречеться себе самого, візьме хрест свій і йде за мною. 25 Хто хоче спасти своє життя, той його погубить; а хто своє життя погубить ради мене, той його знайде. 26 Яка користь людині, як світ цілий здобуде, а занапастить власну душу? Що може людина дати взамін за свою душу? 27 Син Чоловічий має прийти в славі Отця свого з ангелами своїми й тоді віддасть кожному згідно з його ділами.

Ісус говорить про страждання, які чекають Його попереду. Він знає про пльовки солдатів, зривання одягу, окровавлену наготу, приниження, ганебний хрест… Хто переніс стільки наруги? Зазвичай, людина, над якою вчиняється насилля, наруга часто ненавидить себе. Спитайте у хлопчаків, яких образили, а вони не відповіли – вони ненавидять СЕБЕ. Спитайте у жертв насилля – вони ненавидять себе. Жертви ганебного насилля можуть бути розчавлені ненавистю до себе. Це жахливо, а Ісус приймає набагато більше. Добровільно. Але що парадоксально, коли Ісус про це говорив, Він використав слово “дэйкнЮэйн” (виявляти). Один із перекладів з оригіналу – “виявляти силу”. І ці слова пов’язуються зтим, що Ісус “виявляв” силу про своє майбутнє приниження. Він не розчавлений приниженням і насиллям, яке буде скоєна над Ним, Він усвідомлює і оцінює це як силу. 

Сьогодні це, в тому числі, велика сила для людей, які пройшли крізь пекло приниження і насилля. Саме завдяки тій Його “СИЛІ” вони сьогодні мають сили піднятися, повернутися до нормального життя. Жертви насилля часто можуть вважати себе нікчемами, поганими, відбросами… але з Вами Ісус, він у Вашій компанії, над Ним також відбулося насилля, і Він, як і Ви на це не заслуговував.

Петро, який щойно висловив впевненість в тому, що Ісус – Божий Син, не може змиритися з майбутньою втратою Свого Друга, Свого Вчителя. Так по-людськи він підходить до Ісуса. Це слово: “змилуйся над Собою” повертає нас до думки, що жертви насилля, а тим паче ті, які на це добровільно погоджуються, м’яко кажучи, не люблять себе. Тобто згідно з Петровою реплікою і думкою – Ісус не любив Себе, бо за Петровою думкою не можна любити себе і віддавати себе в руки насильникам.

В нашому повсякденному досвді дозвіл на насилля над собою не пов’язується “виявленням сили”. Такі люди тлумачаться в ліпшому випадку як жертви, в  гіршому, як нікчеми. Ісус трактує це абсолютно інакше. Сила і слабкість з точки зору Бога відрізняються від людських понять. Чи сьогодні, здобуваючи людський успіх, повагу, цілі, іду я в Божому керунку чи у зворотньому напрямку?

Ісусові жорсткі слова обов’язково закінчуються надією. Крапку Ісус ставить лише після  обіцянки воскреснути. Сьогодні в ряді негативу і розчарувань чи є в моєму серці надія? Чи надією я закінчую свої роздуми про майбутнє, навіть тяжке і непевне?