• Спільнота Дабар
• Дата публікації 29 Серпня, 2014
• http://www.dabar.org.ua

30 серпня Мт 25, 14-30

Того часу Ісус розповів своїм учням таку притчу: «Один чоловік, від­ходячи, покликав своїх рабів і пе­редав їм своє майно; одному дав п’ять талантів, дру­гому – два, а третьому – один, кож­ному згідно з його спромож­ністю, і відійшов. Той, хто одержав п’ять талан­тів, негайно пішов, пустив їх в обіг і заробив ще п’ять; так само той, хто взяв два, за­ро­бив ще два. А той, хто одержав один, пішов і закопав у землю гроші свого пана. Через тривалий час приходить пан тих рабів і розраховується з ними. Підійшов той, який одержав п’ять талантів, – приніс ще п’ять талантів і каже: “Пане, п’ять талантів ти мені передав. Ось іще п’ять талан­тів я придбав!”. Сказав йому його пан: “Гаразд, рабе добрий і вірний! У малому був ти вірний, над великим тебе по­став­лю. Увійди в радість свого пана!” Підійшов і той, який одержав два таланти, і сказав: “Пане, два таланти ти мені передав. Ось іще два талан­ти я заробив!” Сказав йому пан: “Гаразд, рабе добрий і вірний! У малому був ти вірний, над великим тебе поставлю. Увійди в радість свого пана!” Підійшов і той, який одержав один талант, і сказав: “Пане, знав я тебе, що ти жорстока людина: жнеш, де не сіяв, і збираєш, де не роз­си­пав. Я, побоявшись, пішов і сховав твій талант у землю. Ось, бери своє!” У відповідь його пан сказав йому: “Злий і лінивий рабе! То ти знав, що я жну, де не сіяв, і збираю, де не розсипав? Треба тобі було віддати мої гро­ші торгівцям, і тепер я взяв би своє з прибутком. Тож візьміть у нього талант і дай­те тому, хто має десять талантів. Адже кожному, хто має, дано буде, і матиме ще більше, а від того, який не має, буде забране і те, що має. А нікчемного раба викиньте в зовнішню темряву; там буде плач і скрегіт зубів!”

На скільки хороші стосунки потрібно мати зі слугами, щоб довірити їм свою власність? Мене, насправді, вразила така довіра Господаря.  Пан, котрий їхав за кордон,  знав своїх слуг, і чудово розумів, що будь-хто може його підвести, але всім довірив велику суму грошей. (Талант – одна з найбільших грошових одиниць, вага одного талану становила близько 35ти кг золота чи срібла, міра ваги талант дорівнює 26 кг).  Я у своєму житті часто уникаю людей, на яких маю якусь підозру і практично не даю шансу виправитися. Божа логіка зовсім відрізняється від людської, для Нього кожна людина варта таланту. Усі ми отимали скарби від Бога більшою чи меншою мірою. Ця притча стосується кожного з нас.  Давайте спробуємо зрозуміти, як же поводимся з довіреними талантами?

Все, що отримали раби, отримали від Ісуса, і немає у них нічого власного, окрім гріха.  Кожен з трьох слуг вчинив так як вважав за потрібне. Перші два раби пішли торгувати талантами. Вони наражалися на небезпеку, тому що могли втратити довірені їм кошти, але все ж таки погодилися на аферу. А третій слуга злякався відповідальності і вирішив закопати гроші.  Мене ці слова наштовхнули на думку, що з боку слуги, це був вияв самолюбства, адже, в цьому випадку, він більше дбав за себе, ніж за Господаря. Раб розумів, що якщо втратить гроші буде покараний, тому йому важливіше було зберегти свої нерви і здоров’я.

З іншого боку, здавалося б, раб був правий: один талант йому дали, один він повернув, арифметично. З духовними речима, на жаль, чи на щастя, така арифметика не працює. Наприклад, якщо я вивчила досконало англійську мову і не користуюся нею багато часу, то я її забуваю.  Принцип: якщо не користуюся, значить не маю.  Тоді  через довгий час, рабові не було, що повертати. Чи не маю я часом таких закопаних талантів? Пам’ятаймо, що всім довірено талант(и), якщо я не можу знайти свій, то, мабуть, він закопаний у землі і його потрібно відшукати. Молімо Бога про допомогу в цьому.

Чому ж Господар прагне прибутку з того, що він залишив рабам? В уривку 4 Царів 4,7 слово прибуток має значення борг.  Бог має отримати прибуток від наших талантів, щоб хоч якось закрити борг нашого гріха. Якщо від нас не буде каяття, тоді прямуємо до темряви.