• Спільнота Дабар
• Дата публікації 3 Жовтня, 2014
• http://www.dabar.org.ua

4 жовтня Лук 10, 17-24

Повернулись сімдесят два з радістю, кажучи: “Господи, навіть і біси коряться нам з-за твого імени.” 18 Він же сказав їм: “Я бачив сатану, що, наче блискавка, падав з неба. 19 Ось я даю вам владу наступати на зміїв, скорпіонів і на всю ворожу силу – й ніщо вам не пошкодить. 20 Одначе, не радійте тому, що духи вам коряться, але радійте тому, що ваші імена записані на небі.” 21 Того часу Ісус був зрадів Святим Духом і промовив: “Я прославляю тебе, Отче, Господи неба й землі, що ти втаїв це від мудрих та розумних і відкрив немовляткам. Так, Отче, бо так тобі подобалося. 22 Все передав мені Отець мій, і ніхто не знає, хто є Син, крім Отця, і хто є Отець, крім Сина, та кому Син схоче відкрити!” 23 Потім, звернувшися до самих учнів, він промовив: “Щасливі очі, що бачать, що ви бачите. 24 Кажу бо вам, що багато пророків і царів хотіли бачити, що ви бачите, і не бачили, і чути, що ви чуєте, і не чули.”

Чому найбільше та найчастіше ми в житті радіємо? Новим дням, новим друзям, новим відкриттям, новим речам, більшим грошам, більшим квартирам, кращим телефонам… Іншими словами можна сказати – новим нашим успіхам. А успіх – це коли тебе помітять, звернуть на тебе увагу, ти станеш інакшим, так би мовити «кращим» за інших. Гадаю, що апостоли того дня неабияк відчували свою іншість, а, можливо, навіть вищість над іншими. Кому бо ще вдавалося виганяти бісів? Проте Господь не хоче, щоб це було причиною їх радості. А що ж тоді? А те, що їхні імена записані на небі.

«Диявол падає з небес, а люди, що живуть на землі, записуються на небесах» (Фіофілакт Болгарський).

Узагалі тема радості й щастя в Писанні докорінно відрізняється від наших понять і уявлень. Добрий Пастир радіє одній загубленій вівці, а дев’яносто дев’ять лишає в пустелі, жінка – одній віднайденій драхмі, батько – марнотратному синові, а ангели – грішникові, що кається, більше, ніж дев’яносто дев’ятьом праведникам (пор. Лк 15). Господь називає блаженними, а іншими словами «щасливими», вбогих духом, засмучених, голодних, спраглих, переслідуваних (пор. Мт 5, 3-11). «Блаженні ви, коли вас будуть зневажати, гонити та виговорювати всяке лихо на вас, обмовляючи мене ради. РАДІЙТЕ Й ВЕСЕЛІТЬСЯ, бо нагорода ваша велика на небі; так бо переслідували пророків, які були перед вами» (Мт 5, 11-12). А в сьогоднішній Євангелії сам Він радіє не мудрим і розумним, а немовлятам. Грецьке слово «непіос» означає «немовля, мале дитя, нерозумний, нетямущий». Хто з батьків радіє нетямущій дитині? Мабуть лише той, хто цінує свою дитину більше, ніж її знання чи вміння. Здається, що саме так нами радіє Бог. Для Нього кожен з нас винятковий, неповторний, інший і найкращий. І Він хоче, щоб ми більше раділи не нашим дарам, знанням чи вмінням, а МОЖЛИВОСТІ БУТИ РАЗОМ З НИМ НА НЕБЕСАХ.

А чому я радію сьогодні найбільше? Чи моя радість – це та сама, якою радіє Господь?