• Спільнота Дабар
• Дата публікації 5 Жовтня, 2014
• http://www.dabar.org.ua

06 жовтня Лк 10, 25-37

Того часу один законник підвівся і сказав, випробовуючи Ісуса: «Учи­телю, що маю зробити, аби осяг­ну­ти вічне життя?» Він же відповів йому: «Що в Законі написано? Як читаєш?» Той у відповідь сказав: «Люби Гос­пода Бога свого всім серцем сво­їм, і всією душею своєю, і всією си­лою своєю, і всією думкою своєю, і ближнього свого, як самого себе». Сказав же йому: «Правильно ти відповів. Роби це – і житимеш!» А той, бажаючи виправдати себе, запитав Ісуса: «А хто є моїм ближ­­нім?» У відповідь Ісус промовив: «Один чоловік ішов з Єрусалима в Єрихон і потрапив до рук розбійників, які його пограбували й завдали йому ран, та відійшли, залишивши його ледь живим. Та випадково тією дорогою проходив один свя­щеник і, побачивши його, обминув; так само і левит, прийшовши на те місце, поглянув – і оминув. А якийсь самарянин, проходячи, підійшов до нього і, побачивши, змилосердився. Він підійшов, перев’язав його рани, поливши на них олії та вина, посадив його на худобину, привіз до постоялого двору й подбав про нього. А другого дня, вийняв два динарії, дав власникові господи та сказав: “Подбай про нього, а якщо більше витратиш, то віддам тобі, коли повертатимуся”. Кого з цих трьох ти вважаєш ближнім тому, який попався роз­бій­никам?» Він відповів: «Того, хто змило­сер­див­ся над ним!» Тож сказав йому Ісус: «Іди і ти чини так само».

Чоловік йшов з Єрусалиму до Єруихону.

Єрусалим і географічно і духовно є найвищою точкою в Ізраїлі, Єрихон – навпаки, він знаходиться нижче рівня моря. Відповідно, цей чоловік ішов вниз, спускався, падав. Єрусалим це місто Божої слави, там знаходився храм Господній. Єрихон в перекладі означає “місто місяця”, в єврейських уявленнях місяць належав дияволові, тому репутація цього міста була відповідною. Значить наш герой ішов від Божої слави до володінь Сатани, впадав у гріх.

Тому не дивно, що на цій дорозі на нього напали розбійники, демони. Коли ми ідемо дорогою гріха – будемо биті, аж до смерті.

Про левіта і священика сказано, що вони ішли тією ж дорогою, тобто від Єрусалиму до Єрихону, а тому нічого дивного, що вони не допомогли спливаючому кров’ю подорожньому. Коли ми ідемо дорогою гріха, наші серця черствіють, ми не спроможні відчути біль іншого, не здатні йому допомогти.

Про самарянина сказано, що він проходив. Не вказано напрям його руху. Може він ішов до Єрусалиму, а може до Єрихону, але змилосердився.

Для юдеїв самаряни були найгіршими ворогами, так само і юдеї для самарян. Тому ця допомога була просто неймовірним Божим чудом. Христова любов здатна вилікувати найглибші рани у взаємовідносинах, в тому числі народів.

Далі говориться, що самарянин “перев’язав його рани, поливши на них олії та вина”. Якщо збагнути, що вино використоувалося, як антисептик, а олією пом’якшувалися синці і забої, то послідовність, яку вказує євангеліст є невірною з точки зору медицини. Спочатку треба обробити рани вином, а потім пом’якшити їх олією. Не так чинить наш Господь, добрий самарянин. Коли Він зустрічає людину поранену гріхом, то спочатку дає олію своєї любові, милості, а лише потім вино очищення. Тому не біймося приходити до Бога.

Постоялий двір – Церква, де всі ми, поранені гріхом подорожні, які також прямували від Єрусалиму до Єрихону, були поранені, знайдені Христом-Самарянином і допроваджені туди. Постоялий двір приймає всіх, аби лиш заплатили. У нашому випадку плата  в два динарії означала дві головні Божі заповіді, любові до Бога і ближнього. Ми маємо заплатити лишень любов’ю, нічого більшого цей постолий двір від нас не чекає, але ж ми не маємо нічого, тому оплачує все Ісус.

Ми здатні бути в Церкві силою не нашої любові, але – Його