• Спільнота Дабар
• Дата публікації 10 Жовтня, 2014
• http://www.dabar.org.ua

11 жовтня Лк 11, 27-28

«Коли він говорив це, жінка якась, піднісши голос з-між народу, мовила до нього: “Щасливе лоно, що тебе носило, і груди, що тебе кормили.” А він озвався: “Справді ж блаженні ті, що слухають Боже слово і його зберігають”».

«Він називає блаженними тих, які зберігають слово Боже, втім, аж ніяк не для того, щоб Мати Свою позбавити блаженства, але для того, щоб показати, що й Вона не отримала б жодної користі від того, що народила Його й годувала грудьми, якби не мала інших чеснот. … Оскільки ті, котрі заздрили Йому й не слухали Його слів, зневажали тих, що слухали, то Він наперекір їм особливо ублажає слухаючих» (Фіофілакт Болгарський).

Господь чітко говорить, що не лише ті, котрі слухають, а котрі слухають та зберігають Його слово, дійсно є блаженними. Виявляється, що замало лише слухати Боже слово, його ще треба й зберігати. Від чого або від кого? Наприклад, від лукавого, котрий може його викрасти, від турбот цього світу та омани багатства, що можуть слово заглушити (пор. Мт 13, 19-22). Чи зберігаєш ти слово?

Грецьке слово «фулясо» також можна перекласти як «стерегти, берегти, виконувати». З цього можемо зробити висновок, що, аби зберегти слово, треба ним жити, його виконувати в своєму житті. Ісус своїми словами хотів показати, що дійсне блаженство Марії не в тому, що була Його фізичною матір’ю, а в тому, що Вона почула в своєму житті Боже слово, зберегла та виконала його так, що «Слово стало тілом» (Йо 1, 14). Ти і я, ми не зможемо народити Ісуса фізично, але можемо народжувати Його, слухаючи, зберігаючи та виконуючи Боже слово в своєму житті.