• Спільнота Дабар
• Дата публікації 15 Жовтня, 2014
• http://www.dabar.org.ua

16 жовтня Лк 11, 47-54

Того часу Господь сказав: «Горе вам, бо будуєте пам’ятни­ки пророкам, яких батьки ваші по­вбивали! Отже, свідчите і схвалюєте вчин­ки своїх батьків, бо ті вбивали їх, а ви будуєте їм надгробки. Через те й Божа мудрість ска­зала: “Пошлю до них пророків та апостолів, і з них декого вб’ють і будуть переслідувати, щоб від цього роду домагатися крові всіх пророків, що пролита від створення світу; від крові Авеля до крові Заха­рії, який загинув між жертовником і храмом; так, кажу вам, вимага­ти­муть звіт за це в цього роду!” Горе вам, законникам, бо ви взяли ключ пізнання, та самі не ввій­шли, і тим, які входять, перешко­дили!» А коли Він виходив звідти, книжники і фарисеї по­чали сильно на­падати й дуже випитувати Його, сподіваючись зловити Його на слові.

Що означає вбити пророка? Хтось скаже, що часи пророків уже минули й, таким чином це слово не стосується сучасних слухачів. Але в сьогоднішній Євангелії Господь, наче погрожує, й говорить досить категорично: «Горе вам…»

Можемо поглянути на це з іншої сторони. Хто такий пророк? Пророк – це той, хто несе людям Боже слово. Таким чином «вбити пророка» – це вбити Боже слово в своєму серці, своєму житті. Чим можна його вбити? Кожним словом, що не походить від Бога, кожним наміром, що противиться Божому задуму. Згадаймо лише історію ЙоанаХрестителя та Ірода. Ірод жив у гріху із жінкою свого брата, Іродіядою; й, хоча він дуже любив слухати Йоана, однак таки не бувслухняний цьому слову. Слово Іродіяди перемагало в його серці. Все це закінчилось смертю великого пророка.

Коли слухаю слово спокуси та гріха більше, ніж Бога, коли довіряю, тому що бачу й відчуваю, більше, ніж Богові, вбиваю пророка. Таку ситуацію Ісус називає «горем». Він так різко звертається до своїх слухачів не тому, що не любить їх, хоче образити чи принизити, а тому що розуміє наскільки це небезпечна ситуація вбивати Боже слово в своєму серці й наскільки важливо від цього застерегти. Бо кожен з нас покликаний бути не просто добрим чи слухняним, а святим, як Бог є святим. Саме про це говорить нам сьогодні Церква – пророк сьогоднішніх днів – у першому читанні: «Бо в ньому Він нас вибрав перед заснуванням світу, щоб ми були святі й бездоганні перед ним у любові. Він призначив нас наперед для себе на те, щоб ми стали його синами через Ісуса Христа, за рішенням своєї доброї волі,  на хвалу слави своєї благодаті, якою він обдарував нас у любім своїм Сині» (Еф 1, 4-5).