Євангеліє 16 листопада (східний обряд)

Єв. – Лк. 22 зач.; 6, 1-10.

1. Одного разу в суботу, коли Ісус проходив засіяними ланами, учні його зривали колоски й, розтерши їх руками, їли. 2. Деякі з фарисеїв їм сказали: “Чому ви робите те, чого не годиться робити в суботу?” 3. Ісус відповів їм: “Хіба ви не читали, що зробив Давид, як зголоднів, він сам і ті, що були з ним? 4. Як він увійшов у дім Божий, взяв жертовні хліби, їв їх і давав тим, що були з ним, – хліби, яких не дозволено їсти, хіба що тільки самим священикам?” 5. Далі сказав їм: “Син Чоловічий – Владика і суботи.” 6. Раз якось, другої суботи, ввійшов він у синагогу й почав навчати. А був там чоловік з сухою правою рукою. 7. От книжники та фарисеї почали за ним назирати, чи він оздоровить у суботу, щоб знайти якенебудь оскарження на нього. 8. Ісус же знав думки їхні і сказав до чоловіка, який мав суху руку: “Підведись і стань посередині!” Підвівся той і став. 9. Тоді Ісус до них промовив: “Питаю вас: Чи годиться в суботу добро чинити, чи зло робити? Спасти життя, чи погубити?” 10. І поглянувши кругом на всіх них, сказав до нього: “Простягни свою руку!” Той зробив так, і його рука стала здорова.

 

Часто Святе Письмо порівнює Боже Слово до хліба, зерна, пшениці. Тому можна сказати, що зривання колосків дорогою це також образ читання, роздумування над Святим Письмом. Роздумування і читання похабцем, дорогою, майже не відволікаючись від інших, важливіших справ. Ми також часто біжимо по життю і не маємо часу для того, щоб фундаментально зупинитися, позривати колосся, вибити зерно, перетерти, додати води і дріжжів, зачекати і спекти хліб. І неспішно їсти цей хліб вищого гатунку. Абсурдно уявити собі апостолів, які таке чинять в дорозі. Так само і наші роздуми.

Часто можна почути від великих і розумних: “Боже Слово можна читати лише досконало знаючи трактовки, праці богословів, фундаменти біблеїстики, отців Церкви, мови оригіналу і загалом, маючи теологічну освіту. У нас опускаються руки, як ті апостоли, які занесли пригорщу зерна до своїх вуст, ми чуємо голоси фарисеїв: “Не можна”.

Чи послухалися учні їхніх авторитетних зауважень? Ні, інакше б довели себе до нестерпного голоду. Їсти збіжжя, ідучи полями, їм підказав здоровий глузд та почуття голоду. Але нас чомусь ці голоси зупиняють. І мало хто з нас, наважується відкривати Святе Письмо і їсти майже неперетравне зерно, хапаючи його недбало, до того ж брудними руками.

Іще один момент! Напевно учні не мили перед споживанням рук. Бо ж в дорозі. Так само і ми, можемо говорити собі: “Ось як покаюся, стану чистий (помию руки), тоді підступлюся до Біблії, а поки не маю на це морального права. Не так робили Ісусові учні.

Фарисеї можуть нас оточувати ззовні, авторитетно заявляючи, а можуть бути в середині. Ці голоси, які заважають нам насититися. Дай би Бог нам здорового глузду і розуміння, що їсти зерно розтерте в руці або парафразуємо – роздумувати над Євангелієм, хто як може – це справа нашого виживання, духовного.

Сухорукий

Зцілення в синагозі почалося з навчання Ісуса. Шукаєш зцілення – знайди контакт з Божим Словом. Зауважте, в цій спільноті не було взаємної любові, бо інакше би фарисеї чекали і радувалися зціленню, бо їхній брат оздоровився. Вони і гадки не мали ликувати, їхнє серце було сповнене осудженням. Чи є наша спільнота місцем любові чи осудження, а може просто анонімності чи байдужості?

Поглянемо на алгоритм зцілення.

Знову спочатку Слово: “Підведись і стань посередині!”

Далі.

Нам часто здається, що Ісус за скромність, яка насправді є меншовартістю, бажанням залишатися “сірою мишкою”, сухоруким, тобто таким, який не може нічого нормально зробити, бо основна рука праці – права, на це неспроможна. Тоді би Господь сказав: “Підведися і сядь в куточок, щоби тебе ніхто не бачив, каліко”. Одначе Він цього не сказав. Чи вірите, що Господь сьогодні Вам хоче промовити: “Підведися, досить ховатися по кутках, стань по середині, не бійся бути в центрі”?

…сказав до нього: “Простягни свою руку!” Той зробив так, і його рука стала здорова.

Фарисеї засуджували не тільки Ісуса, який зцілив, але і зціленого сухорукого. Процес зцілення, який проходить через відкидання комплексу “сірої мишки”, стояння в центрі, звичайно, супроводжується осудженнями. З вас будуть глузувати. І тепер Ісус просить простягнути руку, тобто визнати перед собою і виявити перед усіма свою проблему, не ховати цю сухість під складками плаща.

І, нарешті, слухати і виконувати волю Ісуса.

Не боїшся цього зробити?