• Спільнота Дабар
• Дата публікації 14 листопадаа, 2014
• http://www.dabar.org.ua

17 листопада Лк 18, 35-43

Сталося, коли Ісус наближався до Єрихона, якийсь сліпий сидів при дорозі й жебрав. Почувши юрбу, яка проходила, він запитав, що це таке. Йому відказали, що проходить Ісус Назарянин. І він закричав, гукаючи: «Ісусе, сину Давидів, помилуй мене!» А ті, які йшли попереду, погрожували йому, щоби замовк, та він ще дужче кричав: «Сину Давидів, помилуй мене!» Спинившись, Ісус наказав привести його до себе. Коли він наблизився, запитав його: «Що ти хочеш, щоб Я для тебе зробив?» Він же сказав: «Господи, щоб я знову бачив». Ісус сказав йому: «Прозрій! Твоя віра спасла тебе». І він враз почав бачити і пішов за Ним, прославляючи Бога. А весь народ, побачивши це, віддав хвалу Богові.

Єрихон є однією із найнижчих точок географічних на земній поверхні, він знаходиться нижче рівня моря. Ми пам’ятаємо його історію з книги Ісуса Навина, коли сини Ізраїля обходили місто сурмлячи, і на сьомий день місто пало, і було зруйновано. Переклад назви – місто “місяця” також нічого доброго не віщує, адже місяць асоціювали з дияволом, бо як місяць “править” ніччю, так і диявол – темрявою духовною.

Отже, історія цього міста, його вихідні умови є надзвичайно скандальними. Але Ісус до нього підходить, “наближається”.

Ти сьогодні також можеш бути в своєму уявленні “Єрихоном”: самооцінка нижче плінтуса, подібна до розташування Єрихона нижче рівня моря, темрява також панує в твоєму житті, твоя історія повна прикрих моментів руйнувань… Але в цьому всьому є добра новина – “наближається” Ісус. Немає жодної особи, яка є недостойною того, щоби Господь її доторкнувся, увійшов до неї, як, свій час, Господь увійшов в місто Єрихон.

Першим, хто бачив Ісуса, але не лише Ісуса, а й кожного, хто входив в місто був сліпий жебрак. Про те, хто наближається до міста, люди дізнавалися від сліпого жебрака. Якою була ця інформація? Викривленою сліпим, позбавленим засобів для існування, приниженим, упослідженим, безнадійним покидьком. Що він може бачити? Нічого… А його сприйняття надзвичайно викривлене його жалюгідним станом. Може ми лишень тому бачимо кризу, війну дефолт, безпросвітну темряву майбутнього і більше нічого, бо в воротах нашої душі сидить жебрак?

Є інший бік медалі. Перше враження про місто всі, хто туди прямував, складали по жебраку. Може тому нам ніхто не пропонує кращу роботу, зарплатню, можливості…, бо ми сприймаємо світ очима жебрака, а про нас судять також по ньому, бо цього каліку бачать при вході першим? А перше враження іноді може бути останнім…