• Спільнота Дабар
• Дата публікації 23 Січня, 2015
• http://www.dabar.org.ua

26 січня, понеділок

Лк 10, 1-9

У той час призначив Господь інших сімдесят двох і послав їх по два попереду себе до кожного міста й місцевості, куди сам мав іти. І Він промовив до них: «Жниво велике, а женців мало; тож благайте Господаря жнив, щоби послав робітників на свої жнива. Ідіть: Я посилаю вас, як ягнят між вовків! Не беріть ні торби, ні палиці, ні взуття, і нікого в дорозі не вітайте. До якого тільки дому ввійдете, спочатку кажіть: “Мир цьому дому!” І коли буде там син миру, спочине на ньому мир ваш; коли ж ні, – до вас повернеться. В тому ж домі перебувайте, їжте й пийте, що там є, бо робітник гідний своєї платні. Не переходьте з дому в дім. І в яке тільки місто ввійдете, і де приймуть вас, їжте те, що покладуть вам; оздоровляйте недужих, які там є, кажіть їм: “Наблизилося до вас Боже Царство!”»

Все погано в країні, депресія-хандра-апатія заїдають, та ще й погода така, що не хочеться вилазити з ліжка. І так нам себе стає шкода, і так хочеться себе жаліти. Можливо, в таких ситуаціях нас спасе трішки Божої грубості?

Любимо ми малювати у своїй уяві дуже м’якого Бога, такого делікатного і тактовного. І у Ньому дійсно є ця лагідність, проте, чи дійсно в такій мірі, яку ми собі вигадали.

 щоби послав робітників на свої жнива

В деяких текстах теж можна зустріти фразу «вивів робітників на жнива». Картинка в нашій голові – Господь бере за руку і веде нас. Просто ідилія! Можливо, нам підсвідомо ще хочеться, аби Він все зробив за нас. Проте, оригінал тексту відкриває для нас зовсім іншу перспективу: слово «послав», окрім того варіанту, що застосовується в нашому перекладі, зазвичай, має значення «викидувати, виганяти». Часто ми чекаємо певного запрошення до змін-дій-прийняття рішень тощо. Можливо, нам потрібно доброго струсу від Господа, аби почати діяти, а не чекати, поки хтось візьме мене за руку і заведе до нашого клаптика жнив. Боїмося змін, тікаємо від наших внутрішніх «землетрусів», а, може, треба як ніколи в цей момент дякувати Богу, бо нарешті Він відриває мене від мого «ліжка апатії», виганяє від моєї зони комфорту в поле, де маю працювати, викидає до тих людей, яких маю любити.

Ідіть!

Одне слово, на яке окремо можна робити медитацію. Перш за все, варто зауважити, що це заклик до руху, до того, аби не застигати в стані нерухомості. Смерть наступає тоді, коли приймаємо горизонтальне положення назавжди. Духовна смерть наступає тоді, коли ми «духовно зупиняємось». «Ідіть!» Це слово може мати також такі значення перекладу, як «відходити, віддалятися, відпливати, відступати». Щоб почалося щось нове, треба відірватися від старого.  Ніхто не пришиває латки з невибіленого полотна до старого одягу, інакше нове відірветься від старого, і діра стане ще гірша. А ми хочемо все і відразу – і старе втримати, і нове здобути. «Компромісимо» із собою і намагаємося бавитися у компроміси з Богом. Проте, наша «діра» стане ще гіршою, чим тоді її закривати? Відійти важко, проте зупинитися – руйнівно для нас. Що обираємо?

Наш Бог – Бог дієслів, дій. Він піднімає, посилає, відкриває, наказує йти.  Наш Бог – Бог, Який стрясає нас повністю, аби дати нам нове дихання.

Заговорив мій любий і сказав до мене: «Устань, моя люба! Ходи, моя прекрасна!… пора пісень настала»

То ж, встаємо?!