• Спільнота Дабар
• Дата публікації 1 Лютого, 2015
• http://www.dabar.org.ua

«І ото був в Єрусалимі один чоловік, йому ймення Семен, людина праведна та благочестива, що потіхи чекав для Ізраїля. І Святий Дух був на ньому. І від Духа Святого йому було звіщеносмерти не бачити, перше ніж побачить Христа Господнього. І Дух у храм припровадив його. І як внесли Дитину Ісуса батьки, щоб за Нього вчинити звичаєм законним,  тоді взяв він на руки Його, хвалу Богу віддав та й промовив: Нині відпускаєш раба Свого, Владико, за словом Твоїм із миром, бо побачили очі мої Спасіння Твоє, яке Ти приготував перед всіма народами, Світло на просвіту поганам і на славу народу Твого Ізраїля!»

«Смерти не бачити, перше ніж побачить Христа». Як можна зрозуміти таку дивну обіцянку, дану Богом Симеонові?

Невже все життя в цього старого чоловіка було спрямоване на очікування народження Ісуса?

Йому достатньо було побачити дитятко Ісуса, щоб сповнитися миром і втішитись, спокійно і в радості померти. Місія життя виконана: «Я зустрів Ісуса, я врятований».

Симеон не потребував ні чудес, ні зцілень, ні знаків тощо. А я зміг би задовільнитись лише присутністю Ісуса-дитятка? Чи насправді для мого щастя цього недостатньо? Я стільки всього потребую, і гарного чоловіка (дружину), і дітей слухняних, і жити десь треба, і коштів завжди не вистачає, «Боже допомагай» говоримо ми в молитвах.

Народження Ісуса є народженням нового життя в тобі. І Симеон про це знав, і готовий був вмерти, щоб отримати це життя в Ісусі.

Коли тримаєте на руках дитину, про що ви думаєте? Ви тішитесь її присутністю, вона викликає в вас почуття любові, милосердя тощо, чи навпаки, плануєте вигоду, яку вона вам принесе в майбутньому?

Власне так і з Богом.Ми вже зараз можемо радіти від присутності бути з Ним, не чекаючи всього життя на чудо, не вимагати матеріальних забезпечень, чи фізичних зцілень. Бути в простоті, в своїй немочі, але з Богом.