• Спільнота Дабар
• Дата публікації 5 Квітня, 2015
• http://www.dabar.org.ua

Мт 28, 8-15

Того часу жінки з поспіхом відійшли від гробниці – зі страхом та великою радістю; побігли, щоби сповістити Його учнів. Аж ось Ісус зустрів їх, кажучи: «Радійте!»  Вони ж підійшли, обняли Його ноги й поклонилися Йому. Тоді каже їм Ісус: «Не бійтеся, ідіть, сповістіть Моїм братам, щоб ішли до Галілеї, – там Мене побачать». Коли вони йшли, дехто з вартових, прийшовши до міста, сповістив первосвященикам про все, що сталося. Зібравшись зі старшими та скликавши раду, дали достатньо грошей воїнам і сказали: «Говоріть, що Його учні, прийшовши вночі, викрали Його, коли ми спали. А як почує це правитель, ми переконаємо його і звільнимо вас від неприємностей». Тож вони, взявши гроші, зробили так, як їх навчили. І це слово розійшлося між юдеями – аж до сьогодні.

Сьогоднішнє Євангеліє говорить про важку та неймовірну правду і про брехню, просто брехню, але на віка.

Ми часто стаємо перед вибором чи говорити правду і часто попадаємо в капкан легкої брехні. Думаємо щось можна викрутити, якось вислизнути, думаємо, що вигідніше і простіше просто збрехати і так робимо. В кінці кінців результат нашої брехні є таким як і результат брехні первосвящеників: І це слово розійшлося між юдеями – аж до сьогодні.

Первосвященики думали зробити все це тихцем, непомітно, але попали в той самий капкан як і всі брехнуни, про їхній обман ми читаємо і через 2000 років. Якщо нас сьогодні моральні пояснення не зупиняють перед брехнею, то хай протверезить банальний прагматизм – це невигідно, про це так чи інакше дізнаються всі, навіть, якщо про це потім і не скажуть. Один раз, ставши брехуном, не відмиєшся ніколи.

Ось такий нехитрий урок можемо дістати при навіть поверхневому читанні Письма. Продовжуючи цю тему ми натрапляємо на одне мимовільне порівняння. Брехня первосвящеників, людей авторитетних та правда жінок про Воскресіння Христа. Тут потрібен невеличкий історичний екскурс. Жінки в стародавньому Ізраїлі не мали права свідчити в суді, аж настільки не довіряли їхньому слову, яке нічого не коштувало. Так Ісус, щоби об’явити про неймовірне, своє Воскресіння, використовує для цього найневідповідніших осіб – жінок. Щоби сказати важку і неймовірну правду можна було обрати таких, кому напевно повірять, тих же старійшин та первосвящеників. Жінки, яким і без того не довіряли, мали наважитися і сказати: «Ісус воскрес». В цьому, наприклад, всі апостоли намагалися переконати Тому, а він не повірив. А тут жінки…

Безсумнівно, вони наражали себе на реноме брехунів, пройдисвітів, божевільних, хоча вони були послані говорити правду. А первосвященики, вже маючи авторитет, використовували його для того, щоби брехати. Парадокс?