• Спільнота Дабар
• Дата публікації 3 Грудня, 2014
• http://www.dabar.org.ua

4 грудня Мт 7, 21.24-27

«Не кожний, хто промовляє до мене: Господи, Господи! – ввійде в Царство Небесне, лише той, хто чинить волю Отця мого, що на небі… Кожний, хто слухає ці мої слова й виконує їх, подібний до розумного чоловіка, який збудував свій дім на скелі. Полила злива, потоки розлились, подули вітри й натиснули на той дім, та він не повалився, бо був збудований на скелі. А кожний, хто слухає ці мої слова й не виконує їх, подібний до необачного чоловіка, який збудував свій дім на піску. Полилася злива, розіллялися ріки, подули вітри й ударили на той дім, і він повалився, і руїна його була велика.»

Як гадаєте, що необхідно, аби потрапити на небеса? Сьогодні Господь вручає нам на зразок квитка: в Царство Небесне ввійде той, хто чинить волю Отця. Грецьке слово «телема» означає «воля, прагнення, бажання». Іншими словами, щоб потрапити туди, де перебуває Господь, потрібно виконувати Його прагнення, Його бажання. Здавалося б, це ж так надзвичайно просто. Роби те, що хоче Бог, і будеш у Царстві Небесному. Однак, це лише на перший погляд. Бо, коли взятися до практики, то все стає надзвичайно складно.

Дехто вважає, що Божу волю дуже складно розпізнати. Не будемо вдаватися до складних речей, спробуємо спершу з простими. Всім відомо, що воля Божа є в тому, аби ми приходили до нього на молитву, на розмову. Але спробуйте змусити себе помолитися на дві хвилини довше, ніж зазвичай. У серці відразу ж виникає буря спротиву й всіляких логічних пояснень, чому молитву варто завершити саме цієї миті й не можна продовжити ані ні на секунду. Всім відомо, що воля Божа є в тому, аби ми були милосердними і пробачали ближнім. Проте мені ніколи не відомо, який механізм спрацьовує й де від нього кнопка, коли мене несправедливо звинувачують, перекладають чужу роботу чи просто штовхають у транспорті.

Цей список можна продовжувати й продовжувати. Кожен сьогодні може написати собі свій, визначивши, що саме йому заважає потрапити на Небеса. Ця проблема народилася не вчора і не з нами. Подібний досвід мали в своєму житті й ті, котрих ми сьогодні називаємо святими. Наприклад, святий Павло:

Бо, що роблю, не розумію: я бо чиню не те, що хочу, але що ненавиджу, те роблю. … Знаю бо, що не живе в мені, тобто в моїм тілі, добро: бажання бо добро творити є в мені, а добро виконати, то – ні; бо не роблю добра, що його хочу, але чиню зло, якого не хочу (Рим 7, 15. 18-19).

Що ж тоді робити? Здається, що розгадка міститься у притчі, яку далі подає нам Євангеліє. Господь говорить про двох чоловіків, які будували дім. Слово «дім», єврейською «бет», грецькою «оікіа», набуває в Писанні багатьох значень, одне з яких можна окреслити як «відносини». В одному домі зазвичай живуть найближчі люди, і, коли хтось уже береться будувати дім, то не будує його виключно для себе, але для тих, кого любить, з ким хоче прожити життя. Таким чином можемо сказати, що збудувати дім – це збудувати відносини. І будувати їх можна по-різному. З багатьма людьми ми маємо лише поверхневі відносини в стилі: Як справи? – Все чудово. Таких людей зазвичай більшість, але не до них ми біжимо, коли приходять бурі емоцій та повені сліз. Інший вимір відносин ми намагаємося будувати з тими, кого вважаємо рідними, близькими людьми, з ким хочемо прожити життя в одному домі. Такі відносини повинні бути поставлені на міцних підвалинах глибоких розмов, спільних зізнань, діленні радощами, перемогами, смутками та страхами. Так і з Господом, можемо мати лише поверхневі відносини нескінченних сипучих молитов або глибокі – взаємної довіри, співпереживання та прийняття. Зі своєї сторони Він відкритий до таких відносин. У своєму Слові – Святому Писанні – Він розповідає не лише про щасливі й гарні сторінки свого життя, але й про свої невдачі, відкинення, неприйняття й Свою смерть. Чи відважусь я на таку щирість із Ним? Бо коли відважусь віддати Йому найглибше й найболісніше, то не матиму сумніву, що Його воля буде для мене найкращою. Тоді зможу її виконати й оселитися в Його домі – в Царстві Небесному.