Image Image Image Image Image Image Image Image Image Image
Перейдіть догори

Догори

Часові парадокси терпеливості Бога - Дабар - біблійний курс

Часові парадокси терпеливості Бога
Спільнота Дабар

Роздуми над Євангелієм на 28 лютого

Лк 13, 1-9

Того часу прийшли деякі й розповіли Ісусові про галілеян, кров яких Пилат змішав з їхніми жертвами. У відповідь Ісус сказав їм: «Чи ви думаєте, що ці галілеяни, які так постраждали, були більш грішні від інших галілеян? Ні, кажу вам; але якщо не по­ка­єтеся, то всі так само загинете. Або ті вісімнадцять, на яких упала силоамська вежа і вбила їх, чи думаєте, що вони були більше винні від усіх людей, які про­жи­ва­ють в Єрусалимі? Ні, кажу вам; але якщо не пока­є­теся, то всі отак загинете». І Він розповів таку притчу: «Один чоловік мав у своєму винограднику смоківницю і прийшов шукати на ній плоду, але не знайшов. Тож сказав він виноградареві: “Ось уже третій рік, як приходжу шукати плоду на цій смоківниці й не знаходжу; тому зрубай її, – нащо зем­лю даремно займає?” А той у відповідь каже йому: “Пане, залиш її ще на цей рік, доки обкопаю довкола неї та підсиплю гною, то, може, наступного року зро­дить плід, а коли ні, зрубаєш її”».

 

У кожного з нас є свої прикметники, якими характеризуємо Бога. У кожного на першому місці будуть свої риси: для когось Він буде, перш за все, справедливий, Бог-суддя, для когось – Ласкавий, Який бере під своє крило. І кожен з нас може скласти свою характеристику сприйняття Бога. Проте, як постійно повторював один священик: «Пам’ятай, Бог, перш за все, – терпеливий», наводячи при цьому доказ, що в описі любові в посланні до Коринтян на першому місці стоїть саме терпеливість.

Fast-світ з чіткими дедлайнами повністю трансформує нашу свідомість – від швидкої їжі та передачі інформації ми переходимо до швидкого спілкування та стосунків. Зручно, вигідно, комфортно, проте від того залишається відчуття пустки. А Бог – це Той, хто вміє чекати. Він  – Той, хто вірить, не ставлячи нам жодних строків навернення.

У сьогоднішній притчі багато на чому хотілося б зосередити увагу – усуненні землі з-під ніг, або ж закидуванні нашого життя гноєм, щоб принести плід. Проте, залишаємо це Вам на домашнє опрацювання та роздумування, а приглянемося до одного часового парадоксу.

“Пане, залиш її ще на цей рік, доки обкопаю довкола неї та підсиплю гною, то, може, наступного року зро­дить плід, а коли ні, зрубаєш її”».

Здавалося, Бог поставив ліміт навернення – один рік. Не справляєшся – тебе викорінюють. Така логіка досить таки прийнятна для нашого часу, проте, забирає в нас частку надії. Пригляньмося ближче до грецького тексту.

Залиш її ще на цей рік  – як показує переклад, в цій фразі «рік» дійсно вживається в нормальному значенні, до якого ми звикли. Виноградар, а тут ми собі відразу уявляємо Ісуса, як Того, Хто за нас заступається. І тут варто звернути увагу ще на один парадокс – багато з нас живе з думкою про Бога, Який перш за все – Суддя (а якщо ще накласти на це сприйняття нашої української судової системи:)), проте, в цьому уривку – Він за нас заступається, вірить, що ми можемо принести плоди, можемо змінитися. Бог вірить в нас набагато більше, ніж ми самі в себе.

Може, наступного року зро­дить плід, а коли ні, зрубаєш її – і тут пішов наш відлік часу на навернення. Маємо рік, щоб змінитися. Дивимося в грецький переклад – там фрази «наступного року» взагалі немає, а є варіант «в майбутнє». Не вважаюся експертом в знанні старогрецької граматики, тому важко пояснити парадокс, що наш переклад «в майбутнє» в їхній мові змінює свою частину мову та трансформується в дієслово, означаючи при цьому – «мати намір, збиратися, бажати, повинно бути».  Бог не ставить дедлайни, не вимагає від нас фаст-навернення. Він готовий чекати, Він шукає навіть елементарного наміру та бажання в нашому серці, щоб принести плід.

Якщо Бог має до нас таку терпеливість, то чи можу бути терпеливим до інших людей, не вимагаючи від них швидкої підтримки, швидкої любові, швидкого пробачення.

Чи можу бути терпеливим по відношенню до самого себе, не силуючи себе швидким результатом дій, не стараючись самостійно швидко навернутися?

Чи даю час Богу, якщо Він просить трохи почекати, знаючи, що для нас так буде краще?

 

…бо «Любов – довготерпелива» (Послання до Коринтян 13)