• Спільнота Дабар
• Дата публікації 17 листопадаа, 2014
• http://www.dabar.org.ua

18 листопада Лк 19, 1-10

Того часу, увійшовши в місто, Ісус переходив через Єрихон. І ось чоловік, якого звали Закхей, – це був старший над митниками і був багатий, – прагнув побачити Ісуса, хто Він, але не міг через натовп, бо був малого зросту. Побігши наперед, він виліз на смоківницю, щоби Його побачити, коли Він там проходитиме. Прийшовши на те місце, Ісус поглянув, побачив його і звернувся до нього: «Закхею, негайно злізай, бо сьогодні потрібно Мені бути в твоєму домі». І він швидко зліз, і прийняв Його, радіючи. А всі, побачивши це, нарікали, кажучи: «До грішної людини зайшов у гостину!». Встав Закхей і сказав Господу: «Ось, Господи, даю бідним половину свого майна, і якщо кого чим скривдив, повертаю вчетверо». А Ісус промовив до нього: «Сьогодні завітало спасіння до цього дому, бо й він – син Авраама; адже Син Людський прийшов знайти та спасти те, що загинуло».

В тому місці, де перекладач делікатно говорить “був маленького зросту”, в оригіналі вживається вбивчого слова – “мікрос”. Мікроскопічний, мізерний. Вбивчо, але цей чоловік все своє життя перетворив на те, щоби бути багатою людиною, ВЕЛИКОЮ людиною. І йому це вдалося – він став начальникам над митниками, запрацював великі статки. Можемо лишень здогадуватися які поневіряння йому прийшлося пережити – над ним сміялися, знущалися, кепкували, але він вперто дерся по кар’єрній драбині, а отже у нього був досвід лазання перед тим як він поліз на смоківницю :).

На полях відмітимо: Закхей дерся кар’єрною драбиною за всяку ціну, аж став начальником митарів і свій людський досвід переклав на відносини з Богом – він думав, що як і в суворому професійному житті, до Бога треба так само підніматися кар’єрною… смоківницею. Шкода, що, часом, про Боже ми думаємо як про земне.

Повернімося, людина все життя потратила на те, щоби стати великим, але прихід Ісуса все поставив на свої місця, він виявив “мікроскопічність” Закхея,  і той був змушений лізти вгору.

Але смоківниця, як оглядова точка для Закхея, натякає на Адама та Єву, вони також ховалися в розлогих листях цього епічного дерева. Отже Закхей, який лізе і ховається в листі смоківниці, ховає свої гріхи та слабкості, намагається втекти. Історія Едемського саду повторється, але в іншій варіації. Господь знову виходить, щоби шукати, але у випадку із Закхеєм виразно звучить мотив прощення і прийняття: “Мені треба бути в твоєму домі”. І тому Закхей не ховається, як прабатьки, але словами “віддам половину майна” визнає свої гріхи і тому досвічує Воскресіння.

Можемо подивитися на всю ситуацію з іншої точки зору. Начальник митарів, солідна владна людина для того, щоби почути проповідника лізе на дерево. Ви собі можете таке уявити сьогодні? Людині, яка має владу, важко пам’ятати про Бога, а тим більше лазити за Ним по деревам. Щось живе, пошукуюче мало ще залишатися в душі Закхея, якщо він вчинив так! Над ним сміялися, коли він ще не був великим начальником, а тепер з нього сміються, бо він, великий начальник, як хлопчисько повзе по смоківниці… для того, щоби побачити Месію. Можливо тому до нього звернувся Ісус? Тож може існує духовна кар’єрна драбина, тьху, перепрошую, духовна смоківниця?