• Спільнота Дабар
• Дата публікації 23 Січня, 2015
• http://www.dabar.org.ua

24 січня, субота

«Повертається він додому, а народ знову там юрмиться…»

З попередніх віршів пригадуємо, що Ісус перебував на горі, де призначив учнів в апостоли та дав їм нові імена (Мк.3, 13-19), а згодом вони повернулись додому, де вже на них чекав натовп.

З людської точки зору, ми вже б давно висловили з цього приводу своє обурення, адже повернулись з дороги, втомлені, а тут ще й не мали змоги поїсти. Цікаво, чому євангелист Марко акцентує нашу увагу на їжі – «не мали змоги хліба з’їсти? Але чи насправді мова йшла так про земний хліб? В паралельному місці, євангелист Йоан показує нам про яку їжу йшла мова…і те що, на наш погляд було дивним, Ісусові було прийнятним. «Їстиму я їжу, незнану вам», «їжа моя –волю чинити того, хто послав мене, і діло Його вершити» (пор. Йн., 4, 31-34). Виходить, що Ісус не мав на меті наситити свою плоть земним хлібом, лише прагнув насити духовним хлібом натовп, який оточював Його.

«…його свояки вийшли, щоб Його взяти, бо було говорено: Він не при собі!»

Дивно, чи не так? «Свояки», тобто рідні промовляють, що Він зійшов з глузду!!! Як це могло трапитись, бути поруч, бути в одному домі, але перебувати на різній духовній відстані. Досить просто. Вони не пережили духовного очищення, духовного обрізання, яке досвідчили апостоли, перебуваючи з Ісусом на горі. Апостол Павло в посланні до Коринтян говорить: «коли ми не при собі, то для Бога; а коли розсудливі, то для вас» (2 Кор. 5, 13). «Бути не при собі» – риса, яка відділяє нас від натовпу, але й надає сили прямувати за Ісусом.

Чи замислювався ти, в який дім ти хотів би прийти та з ким саме – з Ісусом, чи бути в числі того натовпу, «свояків»?