Image Image Image Image Image Image Image Image Image Image
Перейдіть догори

Догори

Для тих у кого безсоння або містика у в'язниці - Дабар - біблійний курс

Для тих у кого безсоння або містика у в’язниці
Спільнота Дабар

Свв. ПЕТРА і ПАВЛА, АПОСТОЛІВ

ПЕРШЕ ЧИТАННЯ

Діян 12, 1-11

Читання з Діянь Апостолів.

Тими днями цар Ірод простягнув руки, щоби декому з Церкви заподіяти зло. Він убив мечем Якова, брата Йоанового. А коли побачив, що це подобається юдеям, задумав схопити й Петра. Були тоді дні Опрісноків. Він схопив його і посадив до в’язниці, передав чотирьом четвіркам воїнів, щоб стерегли його, бажаючи вивести його до народу після Пасхи. Отже, Петра стерегли у в’язниці. А ревна молитва за нього підіймалася від Церкви до Бога. Тієї ночі, коли Ірод мав його вивести, Петро спав між двома воїнами, скований двома залізними ланцюгами, і вартові перед дверима стерегли в’язницю. І ось Господній ангел став перед ним, і світло засяяло в кімнаті. Штовхнувши Петра в бік, він підвів його, кажучи: «Швидко вставай!» І залізні кайдани поспадали з його рук. Ангел же сказав йому: «Підпережися і надінь своє взуття!» Тож він зробив це. І каже йому: «Одягнися у свій одяг і йди за мною!» Вийшовши, він попрямував за ним, не знаючи, чи те, що відбувається через ангела, є дійсністю, бо думав, що бачить видіння. Минувши першу й другу сторожі, вони прийшли до залізної брами, яка вела до міста, – вона сама собою їм відчинилася. Вийшовши, проминули одну вулицю, – і раптом ангел відступив від нього. Отямившись, Петро сказав: «Нині твердо знаю, що Господь послав свого ангела і вирвав мене з рук Ірода та від усього, чого сподівався юдейський народ!»

 

Ірод «простягає руки» на апостолів. Дуже часто це дієслово в Біблії вживається, коли Бог «простягає» свою руку, наприклад, на Єгипет. Бог сказав Аврааму не «простягати руки» на Ісаака, коли той вже був готовий віддати сина в жертву. Яків для благословення Ефраїма та Манасії «простягає руки». Тобто цей акт означає владу Бога чи делеговану Богом. Своїми діями Ірод ніби сам проголосив себе Богом і почав «простягати руки». Це закінчилося вбивствами. Коли в своєму житті я займаю місце Бога, беру те, що мені не належить я відкриваю двері смерті, гріху.

Ми бачимо, що Ірод не самостійний у своїх рішеннях, він хоче схопити Петра не через власне переконання в Петровій небезпечності, а для того, щоби подобатися юдеям. Будучи царем, Ірод позбавляє себе звичайної людської свободи. Дивна постава для царя. Ми всі такі дивні царі.

Цікаво, що дід Ірода, також  Ірод стяв голову Йоанові Хрестителю, як і онука – Якову. Гріх має силу поневолювати наступні покоління. Так Ірод молодший чинив гріхи свого діда. Тому обережно з гріхами і не треба казати про дітей: «Чому вони такі?»

 

Отож, Ірод хапає Петра, як і задумав, а далі відбувається дуже містична пригода. Петра охороняють 16 вояків, він, закований, спокійно спить, його будить ангел та виводить з в’язниці, увесь цей час Церква підносить свою молитву за першоапостола.

Як Церква ревно молилися за Петра, так і ми сьогодні маємо молитися за Папу, за священика. Священики, які відступили від свого покликання, це також відповідальність громади. Перед тим як засуджувати його, перечитайте цей фрагмент і запитайте себе, а чи так ревно ви за нього молилися?

 

Ще недавно Петро тікав від підозри служниці: «І ти був з Ним?» Тепер він в кайданах спокійно спить, коли йому загрожує смерть. Петро не просинається навіть від великого світла, ангелу треба штовхати його в бік, щоби апостол прокинувся. Уявляєте який міцний сон? Який спокій, яка цілісність. Яке уповання на Бога.

В книзі Діянь описується подібна ситуація, коли Павло, опинившись у в’язниці, співає гімни, хвалить Бога. Петро, натомість, спить. Є час бути активними у молитві, а є час просто впасти в обійми надії на Бога. Цей сон Петра нагадує сон Адама, коли Господь створює жінку. Є моменти, в яких щось нове Бог може творити, лишень тоді, коли я сплю. Можливо це нове все ніяк не повстає в нашому житті через мій страх перестати контролювати, через мій страх заснути.

Про ніжних янголяток з крильцями і пухкенькими щічками. Вони бувають на картинах. Натомість ангел, який прийшов до Петра штовхнув його в бік і скомандував: «Швидко вставай». Бодай поверхневе читання Біблії могло би позбавити від дитячих стереотипів про духовне.

1ий Псалом говорить про праведника. Він не сідає на засіданні блюзнірів. Тому ангельський наказ слід розуміти перш за все в духовному контексті. Богові важливо, щоби ми піднімалися зі своїх гріхів якнайшвидше. «Підпережися і надінь своє взуття!» З послання до Ефесян ми знаємо, що підперезує істина, а взуття це символ проповідування. Виходячи з духовних в’язниць, маємо триматися істини і нести її іншим.

Далі ангел наказує одягнути «свій одяг». Коли потрапляємо до духовних в’язниць ми втрачаємо одяг, стаємо нагими. Одяг – символ гідності. Тому гріх це в’язниця і втрата гідності. Тобто, ми втрачаємо гідність, коли грішимо. Коли приходить до нас Бог в сповіді, в молитві, то прагне повернути нам гідність, навіть наказує це зробити: «Одягни свій одяг».

Зрозуміло, що Петро мав одягнути свій одяг, іншого в нього просто не було. Чому біблійний автор акцентує на «своєму одязі»? Ми постійно намагаємося удавати. Не приймаючи себе, намагаємося бути кимось іншим. Одягнути «свій одяг» означає прийняти себе, але й зрозуміти, що бути собою це гідно.

Насамкінець залишається йти за Богом: «Йди за мною». Це останні слова ангела.