• Спільнота Дабар
• Дата публікації 30 Квітня, 2015
• http://www.dabar.org.ua

1травня

Йн.14,1-6

«Нехай серце вам не тривожиться! Віруйте в Бога, і в Мене віруйте!  Багато осель у домі Мого Отця; а коли б то не так, то сказав би Я вам, що йду приготувати місце для вас?  А коли відійду й приготую вам місце, Я знову прийду й заберу вас до Себе, щоб де Я були й ви.  А куди Я йду дорогу ви знаєте.  Говорить до Нього Тома: Ми не знаємо, Господи, куди йдеш; як же можемо знати дорогу?  Промовляє до нього Ісус: Я дорога, і правда, і життя. До Отця не приходить ніхто, якщо не через Мене».

Все життя нам вказують куди нам слід йти, що робити, ким бути, як себе поводити, що можна а чого неможна, власне як саме маємо жити. В кращому випадку наші погляди співпадають з іншими. Але, це винятки з правил.

Найчастіше, слідуючи по певній протореній дорозі (чийсь певний досвід, наприклад батьківський), згодом заганяємо себе в глухий кут, приходить розуміння того, що більше йти нікуди не хочеться. Все набридло, не бачиш сенсу, розумієш що насправді не про це все життя мріяв, звісно, якщо дозволяв собі таку розкіш — мріяти.  Наслідком може бути певна залежність : алкоголь, їжа, шоппінг… А згодом і депресія, і взагалі небажання щось робити.

Що з цим всім робити? Як жити далі?

Насправді ми завжди стоїмо перед вибором, так вже створені, в свободі вибору. От тільки вибір за звичаєм робимо не на користь для себе, а щоб комусь було зручно. Помічали за собою, як ніби все продумали, намалювали певний план: «Як я хочу прожити сьогоднішній день…». Внутрішньо ви задоволені, з нетерпінням чекаєте цього часу. А що в результаті? Мій план може не вписуватись в план іншої особи, а далі все як завжди, ми послухали, ми погодились, ми нещасливі в  кінцевому результаті. Бо дещо втратили. Можливо часточку себе?

Внутрішній голос сьогодні промовляє: «На сповідь сьогодні хочу піти». Телефонує приятель і пропонує сходити в кіно після роботи. Голос, що до тебе промовив був тихий і ледь чутний.Натомість дзвінок друга, будь-що міг би заглушити.

Власне так і живемо, наш «радар» направлений на хвилю, де є гарний зв’язок, і як результат голос Бога не спроможні почути.

«Говорить до Нього Хома: Ми не знаємо, Господи, куди йдеш; як же можемо знати дорогу?  Промовляє до нього Ісус: Я дорога, і правда, і життя. До Отця не приходить ніхто, якщо не через Мене».

Якщо навчишся прислухатися до голосу в середині себе, зможеш встояти на тій дорозі, на яку вказує тобі Господь, зможеш вибрати ту правду, яка від Бога, а не те що світ пропонує, і  прожити власне життя, а не життя, яке тобі пропонує світ, родина тощо. Навіть якщо на їх погляд там є «перспектива». Але найкраща перспектива, це дім Бога, тобто Царство Небесне.

«Нехай серце вам не тривожиться!» Коли йдеш за покликом серця, маєш мир в серці, думаю це гарний орієнтир, у прийнятті рішення.

Любити Господа