• Спільнота Дабар
• Дата публікації 29 Серпня, 2014
• http://www.dabar.org.ua

30 серпня Мт 25, 14-30

Того часу Ісус розповів своїм учням таку притчу: «Один чоловік, від­ходячи, покликав своїх рабів і пе­редав їм своє майно; одному дав п’ять талантів, дру­гому – два, а третьому – один, кож­ному згідно з його спромож­ністю, і відійшов. Той, хто одержав п’ять талан­тів, негайно пішов, пустив їх в обіг і заробив ще п’ять; так само той, хто взяв два, за­ро­бив ще два. А той, хто одержав один, пішов і закопав у землю гроші свого пана. Через тривалий час приходить пан тих рабів і розраховується з ними. Підійшов той, який одержав п’ять талантів, – приніс ще п’ять талантів і каже: “Пане, п’ять талантів ти мені передав. Ось іще п’ять талан­тів я придбав!”. Сказав йому його пан: “Гаразд, рабе добрий і вірний! У малому був ти вірний, над великим тебе по­став­лю. Увійди в радість свого пана!” Підійшов і той, який одержав два таланти, і сказав: “Пане, два таланти ти мені передав. Ось іще два талан­ти я заробив!” Сказав йому пан: “Гаразд, рабе добрий і вірний! У малому був ти вірний, над великим тебе поставлю. Увійди в радість свого пана!” Підійшов і той, який одержав один талант, і сказав: “Пане, знав я тебе, що ти жорстока людина: жнеш, де не сіяв, і збираєш, де не роз­си­пав. Я, побоявшись, пішов і сховав твій талант у землю. Ось, бери своє!” У відповідь його пан сказав йому: “Злий і лінивий рабе! То ти знав, що я жну, де не сіяв, і збираю, де не розсипав? Треба тобі було віддати мої гро­ші торгівцям, і тепер я взяв би своє з прибутком. Тож візьміть у нього талант і дай­те тому, хто має десять талантів. Адже кожному, хто має, дано буде, і матиме ще більше, а від того, який не має, буде забране і те, що має. А нікчемного раба викиньте в зовнішню темряву; там буде плач і скрегіт зубів!”»

Талант – це надзвичайна здібність в чомусь. Про таких обдарованих ми кажемо – це талановита людина. Притча додає нам значень і розумінь. В Давньому світі талант був також грошовою одиницею і мірою ваги.

Як грошова одиниця талант, як правило, срібний дорівнював 60 мінам. Це були великі гроші. Навіть один талант це величезна сума. Зауважте, що у господаря не було такого слуги, який би не отримав таланту. Тобто всі ми надзвичайно обдаровані, немає бідняків серед Божих дітей.

Цікаво чи корелює якось талант (в сенсі здібності) і гроші? Думаю, ні. Були бідні генії – Діоген взагалі був рабом. Святі віддавали все, врешті Сам Ісус “не мав де голови прихилити”. А чи може співвідношення талант – гроші якось відбивати соціальний устрій суспільства? Тобто суспільство, де талановиті люди здобувають більше грошей, де ця пропорція прослідковується, є справедливішим, ніж той соціум, де такого співвідношення немає.  У нас мільярдером був професор Віктор Янукович, а, наприклад, в Сполучених Штатах Америки є вже покоління геніїв-мільярдерів: Біл Гейтс (WIndows), Сергій Брін (Google), Марк Цукенберг (facebook). Я вважаю це репрезентативно.

Якщо поглянути на талант як на міру ваги, то він складає 26 кг, тобто той, хто отримав найбільшу кількість талантів (5), мав при собі 130 кг. Це величезний тягар. Чи відчували ми тягар своїх обдарованостей? Чи сприймали ми свій талант як тягар (відповідальності), який маємо донести. Іноди, впадаючи у заздрість талановитим, забуваючи, що господар дав кожному бодай один талант, ми не розуміємо, що вони мають більший тягар. Ця парлель також простежується, якщо згадаємо єврейський оригінал українського перекладу “слава”, “кавот”. Він одночасно означає тягар і славу. Слава = тягар, талант також = тягар. Чи готові ми його нести?

Про успішних слуг коротко: для примноження таланту потрібна ініціатива, ризикованість, постійний рух, динаміка і знання своєї справжньої ціни, поєднане з бажанням свій талант продати подорожче .

Хочу торкнутися останнього персонажа, якому було дано найменший “тягар”, ризики якого були найменшими, у нього було всього один талант. Він його закопав у землю. Давайте прослідкуємо за його реакцією, мотивами. Чому він так вчинив?

Підійшов і той, який одержав один талант, і сказав: “Пане, знав я тебе, що ти жорстока людина: жнеш, де не сіяв, і збираєш, де не роз­си­пав. Я, побоявшись, пішов і сховав твій талант у землю. Ось, бери своє!”

Текст не говорить нам про те, що пан забирає те, що йому не належить. Навпаки, він дає. Ми також можемо мати поставу, що Бог мене чимось обділив, хоча з Його рук я отримав талант. Чому так є? Бо я не знаю Бога, господаря, а від незання маю страх своїх здогадок (“ти чоловік жорстокий). Якщо я не знаю Бога напевно, то диявол  потурбується, щоби я мав про Нього хибні уявлення, щоби я вважав Його жорстоким. А якщо Бог жорстокий, то все, що створене Ним також зле – люди, світ, устрій. Все повне небезпек, непевності, підступу, зради. І найкраще що я можу зробити – це закопати свій талант, все програти…