• Спільнота Дабар
• Дата публікації 18 Жовтня, 2014
• http://www.dabar.org.ua

19 жовтня Мт 22, 15-21

Того часу фарисеї пішли і зібрали раду, щоби зловити Ісуса на слові. І послали до Нього своїх учнів з іродіянами, кажучи: «Учителю, зна­­ємо, що Ти є правдомовний, навчаєш Божої дороги по правді і не зважаєш ні на кого, бо не дивишся на облич­чя людей. Тож скажи нам, як Ти вва­жа­єш: чи належить давати податок ке­сареві, чи ні?» Знаючи їхнє лукавство, Ісус сказав: «Навіщо випробовуєте Ме­не, лицеміри? Покажіть Мені податкову мо­не­ту!» Вони принесли Йому динарій. А Він каже їм: «Чий це образ і на­пис?» Відповідають: «Кесаря!» Тоді Він каже їм: «То кесареве віддайте кесареві, а Боже – Богові!»

Фарисеї та іродіяни, які ненавиділи одне одного, мусіли об’єднатися для того, щоби спільно знайти звинувачення на Ісуса. Вони довго думали, шушукалися. Дорослі чолвоіки, ламали собі голову, щоби поставити Ісуса в незручне становище. В оригіналі написано: вирішили поставити йому “капкан” слова. Вони виходили на словесне полювання.

І ось вони знайшли такий варіант, який унеможливлює для Ісуса відповідь, яка б не тягнула негативних наслідків. Якщо Він відповідає, що мусимо платити данину, то наражає Себе на критику: “Зрадник, такою позицією Ти підтримуєш римських загарбників”. А якщо Ісус дав би відповідь зворотню, “не маємо платити”, то Його очікував наклеп, що Він підбурює народ до непокори римській владі. Він мав опинитися між ненавистю народу і жорсткістю римського правосуддя.

Фарисеї та Іродіяни дочекалися, коли Він буде проповідувати, щоби чим більше людей зібралося навколо Нього, щоби більше було свідків, і підійшли до Вчителя під виглядом уважних слухачів. Розпочали з улестивих слів, слів поваги, і потім поставили це питання з видом невинних ягнят.

Ми не знаємо скільки пройшло часу між питанням і відповіддю, але видається так, що Ісус відразу відповідає: “кесарю – кесареве, а Богу – Боже”. Немає чого додати. Фарисеї та іродіяни не очікували такої відповіді, тому і не знайшлися як продовжити розмову, засоромлено повернулися.

Кілька простих висновків:

1. Неможливо звинуватити Бога. Але також неможливо заборонити людині це зробити. Єдине, вона має за це заплатити нерозумінням Бога, свого життя, місії. Бо ж, напевно, Бог не закликав цих побожних людей, які все своє життя присвячували вивченню Слова Божого, шукати звинувачення на Божого Сина. Це крах їхнього життя, крах того, чому вони своє життя присвячували – розумінню Бога. Коли я звинувачую Бога також і своїми розгніваними “ЧОМУ ТАК СТАЛОСЯ?”, я втрачаю можливість зрозуміти Бога і себе. А отже, є нещасним.

2. Навіть кесарю ми маємо щось платити, але щось чітко визначене. Кесарю – кесареве, і не більше. Чи платимо ми кесарю те, що належить йому, а не те, що належить Богу? Чи в нашому житті все перемішано: Богові платимо кесареве, а кесарю Боже?

Сьогоднішнє Євангеліє запрошує мене роздумувати над тим що є Боже, а що є кесереве. Запрошує чітко розділити свої життєві сфери, не змішувати докупи всі обов’язки, аспекти та рівні свого життя. Невести порядок в своїй голові, як в полиці з одягом.