• Спільнота Дабар
• Дата публікації 4 листопадаа, 2014
• http://www.dabar.org.ua

04 листопада 2014

Лк 14, 15-24

«Почувши це один із тих, що за столом сиділи, сказав до нього: “Щасливий той, хто їстиме хліб у Царстві Божім.” 16 А Ісус озвавсь до нього: “Один чоловік справив вечерю велику й запросив багатьох. 17 Під час вечері послав він слугу свого сказати запрошеним: Ідіть, усе готове. 18 Тоді всі вони однаково почали відмовлятися. Перший йому сказав: Поле купив я, мушу піти на нього подивитись; вибач мені, прошу тебе. 19 Другий сказав: П’ять пар волів купив я і йду їх спробувати; прошу тебе, вибач мені. 20 А інший мовив: Я одружився і тому не можу прийти. 21 Повернувся слуга й розповів це панові своєму. Розгнівався тоді господар та й каже до слуги свого: Іди щоскоріш на майдани й вулиці міста й приведи сюди вбогих, калік, сліпих, кульгавих. 22 Пане, – озвавсь слуга, – сталось, як ти велів, і місця є ще. 23 Сказав пан до слуги: Піди на шляхи та огорожі й наполягай увійти, щоб дім мій наповнився. 24 Кажу бо вам: Ніхто з отих запрошених не покуштує моєї вечері.”»

Коли розмовляєш з християнами про Боже Царство, то під час розмови нерідко падають такі слова: «А невідомо, чи ми ще потрапимо на Небеса…». Багато хто навіть серед практикуючих християн десь глибоко в своєму серці сумнівається, що Бог хоче бачити його на Небі, що Небо може бути для нього (ну в кращому випадку чистилище). Спасіння треба вистраждати. Це правда, бо до Царства Небес, як сказав Ісус, веде вузька стежка та вузькі ворота. Але чи віриш ти в те, що Бог дійсно приготував Небеса для тебе, що хоче тебе там бачити і що робить усе, аби тебе туди привести?!

Співрозмовник Ісуса бажав підкреслити вибраність та недосяжний привілей тих, хто зможе потрапити в Царство Боже. Господь же своєю відповіддю вказує, що насправді Бог обирає кожного, а значить тебе і мене, для свого Царства. В чому ж проблема? А в тому, хто захоче туди прийти…

«Один чоловік справив вечерю велику й запросив багатьох.»

Грецьке слово «поліс» означає «багато», «велика кількість», а також «безліч». Кожного, кого Господь запросив до цього життя, того запросив і до вічності, до Царства Небесного, бо дав тобі безсмертну душу й вклав прагнення жити вічно. Господь також приготував для нас «мега» трапезу («мега» з грец. «великий», «величезний»; саме це слово вжито в тексті оригіналу), приготував вічну радість, вічне святкування з Ним, а тоді послав слуг кликати запрошених. Хто оті слуги? Звичайно ті, хто проголошує Його слово: свята Церква, а в ній єпископи та священики, а також кожна людина, хто слухає Бога й ділиться Його словом з іншими. Але таким слугою є і Його внутрішній голос в нас – наше сумління, котре щодня підштовхує нас вибирати радше те, що вічне, ніж те, що скороминуще. Однак ми так захоплюємося цим життям, що взагалі часом забуваємо про вічність. Це добро видно з тих вимовок, які представляли запрошені: «поле купив я, мушу піти на нього подивитись», «п’ять пар волів купив я і йду їх спробувати», «одружився я і тому не можу прийти». Що може бути приховане за цими символами? Поле – це земля, а з землі була створена людина. Воно може бути символом нового тіла. А чи не існує сьогодні тенденції створити собі нове тіло без Бога, за всяку ціну залишатися молодим і здоровим? Воли – це символ сили. Здається, що й це відчайдушне прагнення залишатися сильним, самостійним і таким, хто не потребує допомоги іншої людини, сьогодні теж «кричить» у світі. Одруження – чи символ любові. Шукати любові скрізь, але не в Богові, внаслідок чого так і не пізнати, чи насправді є любов.

А що мене сьогодні стримує прийняти запрошення Небесного Господаря, який приготував мега трапезу й кличе відірвати очі від землі й почати вже нині жити Небесами?