• Спільнота Дабар
• Дата публікації 14 Вересня, 2014
• http://www.dabar.org.ua

15 вересня Лк 2, 33-35

У той час Ісусові батько та мати дивувалися тим, що говорилося про Нього. А Симеон поблагословив їх і сказав Марії, Його матері: «Ось, цей поставлений на падіння і на піднесення багатьох в Ізраїлі, як знак протиріччя; і тобі самій меч прошиє душу, щоб відкрилися думки багатьох сердець!»

Ім’я Симеон походить від першого слова Декалогу: “Слухай”. Для євреїв ім’я означало сутність людини, її призначення. Як бачимо, Симеон вмів слухати Боже Слово, тому Бог слухав його, присвоюючи Собі Симеонові слова.  Так сказане Симеоном про Ісуса і Марію стало Божим Словом. Наскільки треба вслухатися в Бога, щоби говорити Його мовою, Його словами?

Симеон все своє довге життя прожив, очікуючи Месію. Йому була дана обіцянка, що він не помре, не побачивши Утіху Ізраїля. Симеон старів, дряхлів, відчував подих смерті, що наближалася… Чи запитував він Бога: де? Де Месія? Чи не станеться так, що я не встигну Його дочекатися? Все його життя було очікуванням Божої обітниці. А чи можемо ми так чекати, вірити у вірність Бога? Напевно можемо… чекати завершення довгої Служби та затяжної проповіді 🙁

Сенс Симеонового життя був в очікуванні Месії. Він перечитував БІблію, де говориться про Помазаника, думав яким же буде Обранець, замріяно вдивлявся в Його майбутню славу… І ось приносять дитя. Воно маленьке, беззахисне, кричить. Чи очікував Симеон ТАКОГО Месіію? Напевно, ні, але все одно повірив. Можливо сьогодні біля мене також проходить Месія, якого я не помічаю, бо Він звичайний, буденний, маленький, а я очікую великого з феєверками?

Симеон, який прожив довге життя, мав великий життєвий досвід, сталі погляди, відкинув всю систему координат в один момент, погодився розпочати все спочатку, стати дурним, недосвіченим і прийняти те, що дає Господь, а на чекати того, що я собі змалював. Ми можемо задаватися питаннями волі Господньої в моєму житті. І думати, що це щось величне і незвичне, в той час, як Господь очікує від мене простого і буденного.

Що Симеон говорить про маленького Ісуса? “Ось, цей поставлений на падіння і на піднесення багатьох в Ізраїлі, як знак протиріччя”. Падіння і піднесення – це радикальні зміни, динаміка. Коли в життя входить Ісус, Він вчиняє такий переворот: відбувається “падіння” колишніх цінностей та пріорітетів, “підносяться” нові життєві принципи. Чи знайомий Вам цей досвід динаміки, радикалізму змін чи у Вашому житті все як в запечатаній консервній банці – стабільно? Якщо моє життя не зазнає цих змін, то може час поставити питання, а чи прийшов туди Ісус?

…і тобі самій меч прошиє душу, щоб відкрилися думки багатьох сердець!»

В своїх роздумах ми звикли говорити про меч страждань. Втратити Сина – це меч, який прошиває душу. Може і так, але Меч, який прошиє душу Марії, в Новому Завіті використовується лишень в книзі Одкровень, коли говориться про Вершника Апокаліпсису, з вуст якого виходить меч. Тобто це меч Божого Слова. Ми, на Дабарі запрошуємо читати Слове Боже, але, читаючи Його, чи погоджуємося, щоби Господь прошив нашу душу і життя Своїм мечом чи лишень зупиняємося на самозадоволенні, що я читаю БІблію (і це вже добре) або що я читаю і розумію, роблю знахідку, тоді Біблія є не мечем, а естетством, цікавим ребусом чи графоманством?

А може тому не хочемо читати чи бодай занурюватися в це Слово, бо боїмося болю, меча?