• Спільнота Дабар
• Дата публікації 13 Лютого, 2015
• http://www.dabar.org.ua

Лк 10, 1-9

У той час призначив Господь інших сімдесят двох і послав їх по два попереду себе до кожного міста й місцевості, куди сам мав іти. І Він промовив до них: «Жниво велике, а женців мало; тож благайте Господаря жнив, щоби послав робітників на свої жнива. Ідіть: Я посилаю вас, як ягнят між вовків! Не беріть ні торби, ні палиці, ні взуття, і нікого в дорозі не вітайте. До якого тільки дому ввійдете, спочатку кажіть: “Мир цьому дому!” І коли буде там син миру, спочине на ньому мир ваш; коли ж ні, – до вас повернеться. В тому ж домі перебувайте, їжте й пийте, що там є, бо робітник гідний своєї платні. Не переходьте з дому в дім. І в яке тільки місто ввійдете, і де приймуть вас, їжте те, що покладуть вам; оздоровляйте недужих, які там є, кажіть їм: “Наблизилося до вас Боже Царство!”

Ісус направляв своїх учнів до тих місць куди Сам мав іти. Важливо, що Його учнів не ходили деінде за своєю волею, а були передвісниками Ісуса, який хоче з’явитися в цьому місці. Чи місця в яких сьогодні ми блукаємо є тими, де хоче перебувати Христос, куди зараз Він прямує? Якщо це так, то нам слід уважніше придивлятися до людей, яких зустрічаємо, та їх слів, бо вони можуть бути одними із тих 72 учнів.

Ісус говорить, що жниво велике, а робітників мало. Цікаво, а хто стільки посадив пшениці, що вже не вистачає людей, щоби її зібрати? В притчі про сіяча ми зустрічаємося з Богом, марнотратним сіячем, який сіє всюди – і на дорогу, і на кам’янистий грунт.

Нам завжди характерне мислення дефіциту – комусь не вистачить чогось. Але цим образом Ісус показує Божий світ повноти благодаті.

Бог не оперує дефіцитами, лише надлишком.

Коли Ісус говорить своїм учням, що посилає їх як овець серед вовків, іншими словами Він говорить, що посилає їх на вірну смерть? Він говорить, що у них немає жодного шансу вижити? Хто з нас пробував в загін з вовками запустити вівцю? Що з цього вийшло? Напевно, коли Ісус запропонував це порівняння, то це викликало неабиякі сумніви учнів в бажанні піти цією дорогою, страх, розгубленість. Але дивна річ, всі вони повернулися живими і навіть в дуже піднесеному стані духа. Невже овець міг би надихнути досвід подорожі до вовків? Пригадується пророцтво Ісайї, де він описує ідилію, коли хижий лев буде пастися з биком, вівця з вовком, а дитина буде простягати руку в нору змія. Це образ досконалості Божого Царства, де не буде вже хижака і жертви. Можливо, досвід проповідування Царства Божого це одночасно часточка досвіду самого Царства, а можливо цим образом Ісус хотів показати, наскільки є міцною Божа рука над його учнями. В цьому контексті пригадується Даниїл, який неушкоджено пробув в рові з левами.

Між усіма різними коментарями на це Євангеліє намагаюся знаходити менш коментовані клаптики тексту, і з цього огляду хочу торкнутися завершенняфрагменту, де Ісус вчить своїх учнів сповіщати про наближення Божого Царства. Дуже часто ми підсвідомо малюємо своє духовне життя як шлях зусиль і вдосконалень, але в даному випадку Ісус зображує процес у зворотньому напрямку. Не я наблизився до Божого Царства, а Боже Царство наблизилося до мене. Не я зробив ті чи інші зусилля, а Бог став ближче до мене. Тож бажаю всім, які застигли в моменті напруження сил для чергового кроку у напрямку Божого Царства не прогавити момент, коли Сам Ісус проходить повз.