• Спільнота Дабар
• Дата публікації 4 Квітня, 2015
• http://www.dabar.org.ua

Йн 20, 1-9

Першого дня тижня Марія Магдалина прийшла вдосвіта, як ще було темно, до гробниці й побачила відвалений від гробниці камінь. Тож вона побігла й прибула до Симона-Петра та до другого учня, якого Ісус любив, і каже їм: «Забрали Господа з гробниці й невідомо, де Його поклали!» Тоді вийшов Петро з іншим учнем, і вони пішли до гробниці. Бігли обидва разом, та інший учень побіг швидше за Петра й прибув першим до гробниці. Нахилившись, побачив покладені полотна, однак він не ввійшов. Тут прибув слідом за ним і Симон-Петро; він увійшов до гробниці й побачив покладені полотна та хустку, яка була на Його голові; вона лежала не з полотнищами, але згорнена окремо, в іншому місці. Тоді ж увійшов й інший учень, який прибіг першим до гробниці, – і побачив, і повірив. Оскільки вони ще не знали Писання, що Він мав воскреснути з мертвих.

Один із акцентів сьогоднішнього Писання поставлений на Петрі. Саме до нього прибігла Марія Магдалина. Саме його чекав улюблений учень Ісуса Христа і не увіходив до гробниці. Саме Петро перший заглянув в середину. Важливо, що улюблений учень віддавав перевагу Петрові бути першим, незважаючи на те, що він прибіг раніше, був улюбленим.

По різному також описується момент, коли обидвоє увіходять до гробниці. Про Петра написано, що він увійшов і побачив. А про улюбленого учня написано “і побачив, і увірував”. Хто зна якби Петро не виконав перший етап “увійшов побачив”, улюблений учень не зміг би продовжити саме з цього моменту “побачив, увірував”. Петро фактично став скелею для Йоана – Йоан піднявся на цю скелю і вже увірував.

На цей фрагмент можна подивитися з іншої точки зору. Важливо, що увірувати зміг той, хто був улюбленим, тобто той, кого вже любили. Спочатку ми досвідчуємо любов Бога, розумміємо, що ми є улюбленими, а вже потім настає етап “увірував”.