• Спільнота Дабар
• Дата публікації 11 Грудня, 2014
• http://www.dabar.org.ua

12  ГРУДНЯ

Мт 11,16-19

До кого б мені прирівняти рід цей? Він подібний до дитинчат, які сидять на майданах та вигукують до інших, кажучи: Ми вам на сопілці грали, та ви не танцювали; ми жалобної вам співали, та ви не били себе в груди. – Прийшов бо був Йоан, що не їв, не пив, і вони кажуть: Він біса має. Прийшов Син Чоловічий, що їсть і п’є, і вони кажуть: Оцей чоловік ненажера й винопивець, приятель митарів і грішників

Чи зустрічав в своєму житті людей, яким важко вгодити? Коли є літо їм хочеться зими, а коли зима хочеться навпаки – тепла. Де б вони не були завжди «щось не так». В чому причина незадоволення? Головна причина  – вони самі не знають чого насправді хочуть. Якщо запитати прямо «чого хочеш?», то зазвичай відповідь буде: «не знаю, але якось інакше». І тут згадується випадок коли привели сліпого до Ісуса, то Ісус поставив йому конкретне питання «Чого хочеш?». Чи Ісус не знав чого прагне сліпий? Впевнена, що знав. А от чи сліпий знав чого хоче? І коли отримав те, чого прагнув, був щасливий. Не тільки від того, що зціленний, а перш за все отримав те, чого прагнув. Мав конкретне прагнення, і з цим прагненням прийшов до Бога.

Часами можемо бути перед Богом, як «капризулі», які приходять на особисту молитву в поставі «хочу того не знаю чого». Й очікують, що Бог Сам здогадається, адже Він Бог, який все знає. Так Він все знає й бачить той хаос серця. Ми живемо в світі, де інформаційний потік йде з шаленою швидкістю. І щодня нам «пропонують» товари. «Якщо ти не будеш мати цю річ, то будеш не щасливий». Й список того чого прагнемо весь час змінюється. Сьогодні хочу одне завтра протилежне. Якби ми завели блокнотик, де б щодня записували все про що просимо, то б здивувались як часами самі собі суперечимо, а потім дивуємось, що Бог це не виконує. А з часом навіть дякуємо Богові, що певні прагнення серця так і не реалізував.
Бо Слово – живе й діяльне, і гостріше від усякого двосічного меча: воно проходить аж до розділу душі й духа, суглобів та костяного мозку, і розрізняє чуття та думки серця.(Євр 4:12)
Власне Боже Слово може бути тим мечем, яке допоможе нам відсікти те що не ми прагнемо, а що нам нав’язали. Стереотипи життя, які роблять нас обмеженими.
Коли ви перебуватимете в моїм слові, ви дійсно будете учнями моїми 32 і спізнаєте правду, і правда визволить вас (Йн 8:32)
Саме перебування з Богом, а не постійне очікування від Нього «чогось» робить нас щасливими й вільними. Бог делікатно очищає й допомагає пізнати себе, справжні прагнення серця, а не те, що нав’язує світ.
Бо Бог не любить нас за «щось». Він любить попри все і робить все можливе аби бути поруч. Ось тільки ми часами як «капризулі», яким все не так. Й не цінуємо тих дарів, якими Він щодня обдаровує.
Подяка – це ліки від незадоволення життям. Коли почати дякувати за малі речі (житло, працю, сонце, одяг, рідних … – все те, що сприймаємо як належне), то не помітимо як промінчики радості проникнуть в наші серця і розтоплять «лід невдячності». Коли стану перед Богом не в поставі, що Він мені щось винен.
Й сьогоднішній пророк Ісая нам нагадує де ж «джерело щастя»:
Якби ж то ти вважав (слухав, був уважний) на Мої повеління! Щастя твоє було б, мов річка… ім’я твоє не щезло б, не зникло б з-перед Мене.» (Іс 48:18)
Спробуй сьогодні просто дякувати й слухати, не очікуючи нічого взамін.