• Спільнота Дабар
• Дата публікації 27 Січня, 2015
• http://www.dabar.org.ua

Мк 4, 1-20

Того часу знову почав Ісус навчати біля моря. І зібралося до Нього багато людей, так що Він сам, увійшовши в човен, перебував на морі, а весь натовп був край моря, на землі. І Він навчав їх багато притчами, і казав їм у своєму навчанні: «Слухайте! Ось вийшов сіяч сіяти. І коли сіяв, одне зерно впало край дороги, і налетіли птахи та визбирали його. А друге впало на кам’янистий ґрунт, де не було достатньо землі, й відразу зійшло, бо земля була неглибока. А як сонце піднялося, – зів’яло і, не маючи коріння, засохло. А інше впало між терня; тож виросло терня і заглушило його, і воно не дало плоду. Ще інше впало на добру землю, зійшло, дало паросток та росло; і принесло врожай: одне – в тридцять, одне – в шістдесят, а одне – в сто разів». І сказав: «Хто має вуха, щоби слухати, нехай слухає!» А коли Він залишився сам, ті, які були з Ним разом з Дванадцятьма, запитали Його про ці притчі. І Він відповів їм: «Вам дарована таємниця Царства Божого, а тим, зовнішнім, усе роз’яснюється в притчах, щоб, дивлячись, бачили – і не побачили; слухаючи, чули – і не зрозуміли; щоб вони не навернулися, аби були прощені!» І каже їм: «Невже ви не зрозуміли цієї притчі? А як же зрозумієте всі притчі? Сіяч сіє слово. Ось ті, які при дорозі, де сіється слово; як тільки почують, негайно приходить сатана і забирає слово, посіяне в них. А ті, котрі на кам’янистому ґрунті посіяні, коли почують слово, то відразу з радістю приймають його, але не мають у собі кореня і нестійкі; коли настануть утиски або переслідування за слово, вони відразу спокушуються. А інші є ті, які посіяні в тернях: вони чують слово, але приходять клопоти віку й омана багатства та інших бажань, заглушують слово – і воно залишається без плоду. А ось ті, які посіяні в добру землю: вони чують слово та приймають, і приносять урожай: один – у тридцять, один – у шістдесят, а один – у сто разів!»

Ісус промовляє до людей притчами. Чому? Адже Він міг промовляти до кожного зрозумілою мовою?

І сказав:«Хто має вуха, щоби слухати, нехай слухає!» А потім додає: «Вам дарована таємниця Царства Божого, а тим, зовнішнім, усе роз’яснюється в притчах, щоб, дивлячись, бачили – і не побачили; слухаючи, чули – і не зрозуміли; щоб вони не навернулися, аби були прощені!»

Пізніше підкреслює учням: «Невже ви не зрозуміли цієї притчі? А як же зрозумієте всі притчі?» Ісус говорить, що звертався і буде звертатися саме притчами. Він навмисно промовляє притчами, щоб промовляючи до всіх чули лише обрані, ті яким відкрито Царство Боже. Слово Боже, як зерно, проростатиме лише в «добрій землі».  Отже, Слово Боже не є відкритим для кожного. Щоб чути та принести плід мені потрібно, по-перше, отримати землю в яку буде посіяне зерно. Звернімо увагу, що коли Ісус промовляв до людей, вони стояли на землі. Тож, коли я приходжу до Бога, то Господь уже дарує мені землю – це моя віра, яку я отримую безкоштовно. Але однієї сирої землі під ногами недостатньо для того, щоб зерно принесло плід. Потрібна «добра земля» говорить Євангеліє. Тож «добра земля» це яка? Це пухка, в міру м’яка та тверда, добре зволожена та підживлена, земля, за якою завжди доглядають, можна багато продовжувати якою повинна бути земля, щоб принести плід, але я хочу підкреслити й те, що вона повинна бути ще й добре захищена, щоб не прийшов ворог та не вкрав посіяні зерна!

Тож, приймаючи Слово Боже слідкуй, щоб не втратити Його дуже швидко! Дозволь Йому прийти до твого серця і поселитися там. Якщо одразу не виходить, то намагайся хоч на деякий час Його затримати, дозволь Йому пустити коріння. Чим більше Воно перебуває, тим більше вірогідність принесення плоду. Господь буде відкривати таємниці Царства Божого. Знайди своє Слово. За допомогою якого Господь звертається до тебе і намагайся не втратити Його!

«Хто має вуха, щоби слухати, нехай слухає!»