Image Image Image Image Image Image Image Image Image Image
Перейдіть догори

Догори

Розпочни любити себе. Урок Петра - Дабар - біблійний курс

Розпочни любити себе. Урок Петра
Спільнота Дабар

6 червня 2014 року Йоан 21; 15-19
Коли ж поснідали, каже Ісус до Симона Петра: «Симоне Йонин! Чи любиш ти мене більш, ніж оці?» – «Так, Господи, – відрікає той йому, – ти знаєш, що люблю тебе.» Тож мовить йому: «Паси мої ягнята!» І знову, вдруге каже до нього: «Симоне Йонин! Чи любиш мене?» «Так, Господи, – відвічає йому, – ти знаєш, що люблю тебе.» І мовить йому: «Паси мої вівці!» І втретє йому каже: «Симоне Йонин! Чи любиш ти мене?» І засмутився Петро, що аж утретє його питає: «Чи любиш мене», – то й каже йому: «Господи, ти все знаєш, ти знаєш, що тебе люблю!» І каже йому Ісус: «Паси мої вівці! Істинно, істинно говорю тобі: Коли ти молодший був, то підперізувався сам і ходив, куди сам бажав. А як постарієшся, то руки свої простягнеш, і підпереже тебе інший та й поведе, куди ти не схочеш.» Сказав же він це, вказуючи, якою то смертю прославить Бога. І промовивши те, сказав йому Ісус: «Іди за мною!»

Розпочни любити себе. Урок Петра

Чи є випадковою гра слів біблійного автора, коли в рядках Євангелія Ісус звертається до Петра “Симоне Йонин”, Йоан про першого аполстола пише Петро (“засмутився Петро), а на самому початку згадується два імені “Симон Петро”? Ім’я це сутність людини. Петро один із небагатьох кому Господь змінив ім’я: Аврам – Авраам, Яків – Ізраїль, Симон – Петро, Савло – Павло. Це зміна сутності і призначення, символ старої і нової людини. Може тому на початку Йоан говорить “Симон Петро”, бо в першому апостолі співжили стара і нова людина. Ісус, говорячи Симоне Йонин, вказує на стару людину, на гріх. І насамкінець засмутився ПЕТРО, нова людина. Чи не смуток покаяння (засмутився) привів Симона до Петра, залишив в колишньому рибалці лишень нову людину?

Чому Христос запитує саме так: “Чи любиш більше, ніж оці?” Здається, цим Господь натякав на недавні суперечки апостолів хто перший, хто сяде праворуч і ліворуч Христа. Пригадується самовпевненість Петра – “навіть, якщо всі тебе покинуть, я не залишу”. Є місце Божому докору, в тому числі і на сповіді. Характерно, що Ісус запитував про любов тричі – стільки, скільки Петро відрікався. Ніби давав йому можливість заповнити порожнечу болю від тих ран, які він завдав сам собі, зраджуючи. У відповідь Петро не сказав про себе, що він боягуз, ганчірка, зрадник, він визнав, що любить Христа. Але цікаво як? Як саме Його любить? Ісус запитує чи любиш, “агапе” Мене, Симон? Агапе це жертовна любов. А Петро відповідає я люблю, “філіо” Тебе, Господи. Тобто симпатизую. Ти подобаєшся мені. Гоїть рани гріха – позитивне визнання себе в поєднанні з Божим докором та розумінням своєї слабкості. Саме тоді звучать слова Ісуса: “Паси мої вівці”. Ісус довіряє нам Своє не тоді, коли ми бездоганні, досконалі, але коли визнаємо правду про себе, свій гріх, але при цьому любимо себе, не принижуємо.

Про любов Ісус говорить строго після їжі.  Можемо виснувати від банального “жінки нагодуйте спочатку своїх чоловіків, а потім про любов запитуйте” до поважнішого питання “а чим є їжа, якою Ісус годує учнів”? Він є Хліб, що з Неба зійшов. В пустелі відповідав дияволові, що “людина житиме не хлібом єдиним, а всяким Словом, що виходить з уст Божих”. В іншому місці зауважував, що Його хліб творити волю Того, хто послав Його. Господь хоче нагодувати нас також хлібом Євхаристії. Отож, спочатку Він дає Себе, Слово, волю, а вже потім питає Петра про любов. У відносинах з ближніми мені характерніше вимагати любові від них до себе. Постава “люби мене першим (першою), а відповім” знайома? Ісус робив по-іншому.

Спробуймо як Він. Нагода не забариться.