• Спільнота Дабар
• Дата публікації 16 Лютого, 2015
• http://www.dabar.org.ua

17.02.2015

Мк 8, 14-21

Того часу учні забули взяти хліб і, крім однієї хлібини, не мали нічого із собою в човні. І Ісус застерігав їх, кажучи: «Гля­діть, стережіться закваски фа­ри­сей­ської та закваски Іродової!» А вони почали перемовлятися між собою, що хліба не мають. Взнавши це, Він каже їм: «Чому перемовляєтесь, що хліба не маєте? Хіба й досі не збагнули, чи ще не розу­мі­єте? Чи ваше серце все ще ска­м’я­ніле? Маючи очі, не бачите, маючи вуха, не чуєте? Хіба не пам’ятаєте, коли п’ять хлібів Я розділив на п’ять тисяч, то скільки повних коши­ків кусків зібрали?» Кажуть Йому: «Дванадцять». «А як сім – на чотири тисячі, то скільки повних кошиків кусків зібрали?» І вони кажуть: «Сім». Тоді Він каже їм: «Ви ще не ро­зу­мієте?»

Сьогодні розмова учнів з Ісусом виглядає так, ніби вони на «різних хвилях». Ісус їм про одне, а вони думають геть про інше. Учні отримали докір не за забудькуватість, але застреження закваски фарисейської. Чому? Що є закваскою фарисейською?

Стережіться розчини(закваски) фарисейської, що є лицемірство! (Лк 12,1)

Про це Ісус попереджав не один раз. Що є лицемірством? Лицемірство включає в себе подвійні стандарти, два обличчя однієї людини,  шукання своєї вигоди, осудження, прикидання та інше.

Цікаво, що під час докору Ісус говоритьапостолам слова: «Мавши очі не бачите, і мавши вуха не чуєте? І не пам’ятаєте…» (Мк 8,18).

Ці слова дуже схожі на слова з Псалмів, але там говориться про…… ідолів.

Їхні божки срібло й золото, діло рук людських:  вони мають уста й не говорять, очі мають вони і не бачать,  мають уші й не чують, мають носа й без нюху,  мають руки та не дотикаються, мають ноги й не ходять, своїм горлом вони не говорять! (Пс 113, 12-16)

Учні забувши хліб і зрозумівши це, знову злякались. Що вони будуть їсти? Лише одна хлібина на всіх і немає можливості щось купити.  Нещодавно вони бачили розмноження хлібів, але все одно продовжували покладатись на себе, свої ресурси, пам’ять, сили, розум, зовнішні обставини та можливості. Використовуючи слова до учнів, які дуже схожі зі словами про ідолів, Господь ніби каже нам, що ми самі з себе робимо ідолів, коли маю недовіру до Бога, коли покладаюсь на свої сили, коли забуваю про чудеса та дію Бога в моєму житті. А якщо я сам для себе бог, то навіщо мені Живий Бог?

Саме це, обожествлення себе самих, є ліцемірством перед Богом.  Часто ми цього не усвідомлюємо. Фарисеї також свято вірили, що вони все роблять задля Бога. Вони  були ніби поряд з Богом, вони знали Його Слово досконало, знали про пришестя Христа, але коли Він був поряд так його і не впізнали, бо були сконцентровані на собі та своїй псевдопобожності.  В такому ж стані можу бути і я. Я ніби поряд з Ним, але далеко від Нього, оскільки так насправді на Нього не покладаюсь , не довіряю, бо  є я крутий і розумний, бо розраховую на свої сили, можливості, розум, спритність, зв’язки, сам можу вирішити свої проблеми. Але так не є. Приходить мить і ми розуміємо свою безпорадність та безсилля.

Лицемірство призводить до самопоклоніння.  Лицемірство не залишає місця Живому Богу та справжнім відносинам з Ним.

Обнадійливою обставиною для учнів і для мене було те, що вони знаходились в човні з Ісусом і діватись було нікуди. Сподіваюсь, я також знаходжусь в одному з Ним човні і мені не буде куди втікати від Нього, щоб побачити та почути про моє лицемірство і мати шанс на наверенння.

Ізраїлю, надію складай лиш на Господа: Він їм поміч та щит їм! (Пс 113:17)