• Спільнота Дабар
• Дата публікації 14 Січня, 2015
• http://www.dabar.org.ua

15 січня
Мк 1, 40-45

У той час приходить до Ісуса прокажений, благає Його і, впавши на коліна, каже Йому: «Якщо хочеш, Ти можеш очистити мене!» Змилосердившись, Він простягнув руку, доторкнувся до нього та й каже йому: «Хочу, – стань чистим!» І вмить зійшла з нього проказа, і він очистився. Суворо попередивши, відразу відіслав його, наказавши: «Дивись же, нікому нічого не кажи, але піди й покажися священикові та принеси за своє очищення те, що велів Мойсей, – їм на свідчення!» А той, вийшовши, почав багато розповідати й розголошувати про ту справу, тож більше не міг Він відкрито ввійти у місто, але перебував поза містом, у безлюдних місцях, та до Нього приходили звідусіль.

«І приходить до Нього прокажений, благає Його і, упавши на коліна, каже Йому: Якщо хочеш, Ти можеш очистити мене! Змилосердившись, Він простягнув руку, доторкнувся до нього, та й каже йому: Хочу, — стань чистим!»
Коли прокажений прийшов до Ісуса з проханням і запитанням, чи хоче Він його очистити, іншими словами, чи «спроможний» Ісус це зробити. Саме так перекладається це слово «Хочеш» яке прозвучало з уст прокаженого. На що Ісус відповів «Хочу», тут це слово має інше значення: Люблю, маю бажання очистити тебе.
Приходимо до Бога, коли нам щось болить. А як отримуємо зцілення від недуги, то йдемо геть і продовжуємо жити так як жили до хвороби. Ісуса залишаємо поза своїм життям. Поза містом, як вказано в тексті.
Прокажений отримав зцілення, любов Божу, милосердя від Нього. А також гнівну настанову, дослівний переклад з грецької є такий: «И прорычавший ему тотчас, Он выгнал Его и говорит ему…».
Бог не може стерпіти твого гріха, і твоїх намірів продовжувати жити в цьому гріху. Тому такий суворий, має гнів до твого гріха. Наказує піти до священника і принести жертву. Чи ти готовий себе дати в жертву Богу, покаятись, прийти до сповіді, відкупити свої гріхи, врешті решт почати нове життя з Богом.
Пам’ять у нас не тривала, схильні забувати добро вдіяне нам, любов, якою нас обдарували, добру послугу, якою нам послужили.
Власне цей прокажений, є тому явний приклад. Відразу вийшовши від Ісуса, знехтував його суворими настановами: « А той, вийшовши, почав багато розповідати й розголошувати про ту справу, то ж більше не міг Він відкрито ввійти в місто, але перебував поза містом».
Він почав ширити плітки, про те, що з ним трапилось. Власне, Ісус там був поза цією розповіддю. Вся увага була сконцентрована на прокаженному.
То чому на ньому було це прокляття — проказа? Він так був залежний від уваги інших, бути в цетрі всіх подій, що без його уваги нічого не могло пройти повз, всі плітки ширились через нього. А проказа, його поставила в інше становище, повна байдужість до його особи, всі уникали його, самотність одним словом, і тиша.
Врешті, проказа зникла, завдяки любові Ісуса, але жага першості, амбіційності, пліткарство залишилося, тобто пороки які мав залишив при собі.
То що для тебе є важливішим, зцілення від недуги, чи любов і присутність Божа в твоєму житті? Може завдяки нещастю яке тебе спіткало, хворобі, немочі ти можеш прийти до Бога, забувши про свою гординю, амбіції тощо, в покорі припасти до Нього на коліна. І де гарантія того, що після одужання ти все ще будеш з Богом? Що Бог буде в тебе на першому місці. Що ти не повернешся до свого колишнього життя, яке було в тебе, не впадеш в свої колишні гріхи?..
Ісус понад усе бажає ввійти в те місто (в твоє серце), явити свою любов!