• Спільнота Дабар
• Дата публікації 19 Січня, 2015
• http://www.dabar.org.ua

19.01.2014
Євр 5, 1-10
Оскільки кожний первосвященик, який вибирається з-поміж людей, настановляється для людей у тому, що відноситься до Бога, аби приносити дари та жертви за гріхи, щоб міг співчувати необізнаним і тим, які заблукали, адже й сам оточений неміччю, – і тому він повинен, як за народ, так і за себе, приносити жертви за гріхи. Та ніхто сам по собі не приймає честі, а тільки тоді, коли покликаний Богом, – як Аарон. Так і Христос не сам себе прославив, аби стати Первосвящеником, але Той, хто сказав Йому: «Ти – Мій Син, Я сьогодні породив Тебе». І в іншому місці говорить: «Ти – Священик навіки, за чином Мелхіседека». Він, перебуваючи у своєму тілі, з великим риданням і слізьми заніс благання і молитви до Того, хто може спасти Його від смерті, і був вислуханий за благочестя; хоча був Він Сином, проте навчився послуху через те, що постраждав. Досягнувши досконалості, Він став причиною вічного спасіння для всіх, хто Йому покірний, – і Бог назвав Його Первосвящеником за чином Мелхіседека.

Слова сьогоднішнього читання стосуються кожного з нас, бо ви вибраний рід, священство царське, народ святий, люд власності Божої, щоб звіщали чесноти Того, Хто покликав вас із темряви до дивного світла Свого (1 Пт 2:9). Всі ми є священиками та первосвящениками, отже повинні наслідувати поставу Ісуса. Що саме? Приносити дари та жертви за гріхи, щоб міг співчувати необізнаним і тим, які заблукали. Чи приношу я дари та жертви за свої гріхи та гріхи інших? Чи співчуваю заблукалим? В контексті сьогоднішньої війни в Україні, чи приношу я жертви та молитви за наших ворогів? Чи я співчуваю їм чи піддаюсь спокусі та починаю їх ненавидіти? Бо вони заблукали і сидять у тіні смертній, і по-людськи їх є за що ненавидіти. Якою є моя постава? Постава Божа -постава співчуття чи постава людська – постава ненависті? Гнівайтеся, та не грішіть, сонце нехай не заходить у вашому гніві, і місця дияволові не давайте! (Єф 4:26-27). Отже, я звичайна людина і не проявляти емоцію гніву не можу, то що ж робити? Гніватись на того, хто довів моїх ворогів до такого жалюгідного стану постійного перебування в смерті. Духовна смерть прийшла до них та оселилася з ними і намагається дуже «вдало» та «справедливо» даючи привід мені впустити ненависть у своє серце. Чим більше я даю в своєму серці ненависті-тим більше місце посідатиме диявол у моєму, відповідно, тим менше в мені залишиться Бога, його світла, миру. Вихід один -молитись так як молився Ісус – з великим риданням і слізьми заніс благання і молитви до Того, хто може спасти Його від смерті. Коли я востаннє молився з риданнями і слізьми? Чому так стається? Чому війна? Чому саме на нашому віці? Чому саме в нашій країні? Проте навчився послуху через те, що постраждав. Де в моєму житті є непослух Богові? Якщо будемо Йому слушні та вірні-Ангол Господній табором стає кругом тих, хто боїться його, і визволює їх.(Пс 33:8). Навіщо Господу аж такий безумовний послух мене особисто та всього нашого народу, інші ж народи бо живуть собі й мають ще більші гріхи? Досягнувши досконалості, Він став причиною вічного спасіння для всіх, хто Йому покірний, – і Бог назвав Його Первосвящеником за чином Мелхіседека.