• Спільнота Дабар
• Дата публікації 5 Грудня, 2014
• http://www.dabar.org.ua

6 грудня

Мт 9, 35 – 10, 1. 5. 6-8

Того часу Ісус обходив усі міста й села, навчаючи в їхніх синагогах, проповідуючи Євангеліє Царства й зцілюючи всяку недугу і всяку хворобу. Побачивши ж юрби, змилосердився над ними, оскільки були втомлені та розпорошені, наче вівці, які не мають пастуха. Тоді Ісус сказав своїм учням: «Жнива великі, а женців мало. Тож благайте Господаря жнив, щоби послав робітників на свої жнива». Прикликавши Дванадцятьох своїх учнів, Ісус дав їм владу над нечистими духами, щоб вига­няти їх і зціляти всяку хворобу й усяку недугу: «Йдіть радше до загиблих овець дому Ізраїля. Ідіть і проповідуйте, кажучи, що наблизилося Царство Небесне. Хворих оздоровляйте, прока­жених очищайте, мертвих воскрешайте, бісів виганяйте; даром отримали – даром давайте».

«Даром отримали – даром давайте». Коли ми востаннє даром молилися? Чи,можливо, є зміст питати, чи молилися ми даром коли-небудь ?

Дуже часто мені легше мати справу з невіруючими людьми,ніж з віруючими. Чому? Дуже просто: бо з християнами часто відчуваю себе просто способом безготівкової оплати. Так, ми не використовуємо одне одного за гроші, але за відсотки, певні бонуси – дуже часто. Хтось може використовувати нас за гроші, а ми використовуємо одне одного за рай. Ми – ходячі квитки до раю для одне одного, так, це правда. Але дуже часто ми дбаємо одне про одного через це і тільки через це. Чим відрізняються люди, які роблять нам щось заради певного свого задоволення, від нас, які робимо щось для інших заради вічного свого задоволення? Виходить, що ті перші виглядають праведніше, бо отримують менше, роблять щось безкорисливіше. Якби зараз уявити собі таку неймовірну ситуацію, що ми втратили небо назавжди, ми це знаємо і не можемо вже нічого виправити? Чи усміхалися ми би іншим так, як і усміхалися, чи погоджувалися б допомогти так само охоче, чи також ходили б на Літургію кожної неділі і частіше? Мене завжди дуже вражало, що в уривку про Страшний Суд ті, що мали йти на небеса, так само не впізнали Ісуса, як і ті, що мали стати по Його лівиці. Це означає,що вони не ставили галочки після кожної доброї справи,  навіть із благородною метою – потрапити до раю. Вони знали, що не мають прийти до Ісуса з руками, повними добрих вчинків, як про це часто пафосно говорять суперпобожні люди, вони знали, що це все – не більше, ніж жарт, що ми і повні руки – це два непоєднувані поняття, і не хвилювалися, бо «даром отримали – даром давайте».

Як би по-варварськи це зараз не прозвучало, але інколи, щоб бути близько до Ісуса, ми маємо про Нього забувати, маємо ставати справжнім, а не правильними, бо дар – справжній, бо даром – це даром.  Можливо, також про це – уривок з Ноєм і голубкою. Птахи можуть символізувати наші думки: так само вміють клювати нас, коли не випускаємо їх на волю, так само напівповітряні, напівземні, так само рухаються набагато далі і набагато швидше за нас. Спочатку Ной випустив голубку – і вона одразу повернулася до нього – це означало, що потоп ще не зійшов, новий світ ще не настав. Коли ми робимо щось для когось і постійно про це згадуємо –це означає, що в нашому житті потоп. Коли Ной випустив голубку вдруге, вона повернулася аж надвечір з гілочкою. Слово, вжите на позначення цієї гілочки, вжито в Біблії ще тільки один раз – як скалка у оці ближнього. Коли ми починаємо менше зациклюватися на своїх вчинках, коли все, що отримуємо, це тільки слабкості наших ближніх, і ми погоджуємося на це – тоді Царство Боже близько. Євреї вірять в те, що голубка принесла ту гілочку з Едему. Але чому вона вибрала саме галузку гіркої оливки? Один мідраш пояснює це тим, що вона хотіла сказати Ною: «Для мене гірке від Бога солодше за солодке у тебе».

Дуже часто ми уникаємо цієї Божою гіркоти,  цієї напівбезбожності, хочемо залишатися героями, тому женемося за своїми добрими вчинками. Ми не хочемо брати даром, тому потім не можемо даром давати.

Коли ми востаннє молилися даром? Можливо, варто придумати якусь молитву «без відсотків»? наприклад, затанцювати перед Богом, якщо ми погано танцюємо. Тоді це буде просто для Нього, тоді ми будемо просто танцюючими клоунами. Бог буде просто сміятися, ми будемо даром танцювати…)