Image Image Image Image Image Image Image Image Image Image
Перейдіть догори

Догори

ВІРА ЗІ СЛУХАННЯ… - Дабар - біблійний курс

ВІРА ЗІ СЛУХАННЯ…
Роман Лаба OSPPE
Фундаментальним досвідом кожного християнина є віра. Багато людей помилково розуміють віру. На запитання: “Чи ти віруючий?” багато хто відповідатиме: “Так”, маючи на увазі: “Вірю, що Бог є”. Це, можливо, якийсь елемент віри, але далеко не біблійне її розуміння.

Це не є біблійним зображенням віри, бо саме переконання, що “хтось такий є”, ще не вводить у взаємовідносини з цією “можливою” особою. В біблійному розумінні віра – це переживання взаємовідносин. Уявіть собі сивого Авраама, якого запитують, що таке віра. А він отак відказує: “Ну, я вірю, що є якась вища сила”. Або що, на твою думку, відповіли б Мойсей або Давид? Гадаю, що вони б почали розповідати про свій досвід взаємовідносин з Богом: про Ісаака, про вихід з Єгипту, про битву з Голіафом. Це були люди, які не стільки знали про Бога, скільки знали Бога.
Що ж тоді потрібно робити, щоб мати біблійну віру? Де знаходиться джерело віри? Відповідь на це запитання ми можемо знайти в Посланні до римлян:
“Як же призиватимуть того, в кого не увірували? Як увірують у того, що його не чули? А як почують без проповідника? І як будуть проповідувати, коли не будуть послані? Написано ж: “Які гарні ноги тих, що благовістять добро!” Та не всі послухали Євангелія. Бо Ісая каже: “Господи, хто повірив тому, що ми чули?” Тож віра із слухання, а слухання через слово Христове” (Рим 10,14-17).
Слухання Божого Слова є джерелом віри. Чому? Тому що, роздумуючи над Писанням, ти пізнаєш ОСОБУ, а не збираєш якусь інформацію. З цього тексту можна побачити певну послідовність у житті християнина:
ПРОПОВІДЬ СЛОВА — ВІРА — ПРИЗИВАННЯ-МОЛИТВА.

Слухання Слова

З цього тексту випливає, що молитва без слухання Божого Слова – це як розмова з незнайомцем, призивання когось, кого не знаєш. Натомість віра і її вираження в молитві – це відповідь на почуте Боже Слово.
В інших текстах Нового Завіту маємо підтвердження цієї правди. Апостол Йоан розповідає про власний досвід Бога:
“Що було споконвіку, що ми чули, що бачили нашими очима, що оглядали і чого руки наші доторкалися, про Слово життя, – а життя об’явилось, і ми бачили й свідчимо й звістуємо вам життя вічне, що в Отця перебувало й нам явилося, – що ми бачили й чули, звістуємо й вам, щоб і ви мали спільність із нами. А наша спільність – з Отцем і з його Сином Ісусом Христом. І це ми вам пишемо, щоб наша радість була повна” (1 Йн 1,1-4).
Слова, яких вживає Апостол, зовсім не подібні до наукового реферату з богослов’я. Йоан не припускає існування якогось Космічного Розуму. Він пише про те, що чув, бачив, і до чого руки його доторкалися. Вживає в цьому тексті багато дієслів, які описують переживання християнської віри. Перше з цих дієслів – чули. Від цього слова розпочинається той дальший досвід, про який пише Йоан: бачили, оглядали, доторкалися. Зверни увагу на те, що Йоан не посилається тут на якийсь авторитет давнини, не цитує Арістотеля або Платона. Ні; він говорить про те, що пережив ОСОБИСТО! Це характеризує всіх новозавітних авторів, котрі, окрім Старого Завіту, у своїх Посланнях нічого не цитують. Запрошую Тебе до невеличкої вправи.

Прочитай наступні тексти з Нового Завіту: Бут 12,1-3; Діян 4,4; 2 Тим 1,12; Мк 9,23; Лк 1,37 Мк 16,17-18. Який зв’язок між проповіддю Божого Слова, прийняттям Божого Слова і вірою в них бачиш?
Віра, яка народжується від слухання Слова, дозволяє також конкретний прояв сили цього ж Слова, його здійснення.
Сьогодні можеш мені не повірити, але що більше будеш читати і роздумувати над Святим Письмом, то більше помічатимеш, як у твоєму житті дедалі більшає “біблійних деталей”, побачиш, як супроводжуватимуть тебе знаки Божої присутності, які супроводжували біблійних героїв.
На папері (це може бути сторінка зошита, де занотовуєш власні духовні переживання) опиши власний досвід взаємовідносин із Богом, але не використовуй інших понять, ніж ті, які використовував Апостол Йоан: чути, бачити, оглядати, доторкатися. Присвяти трохи часу і пригадай конкретні діла Бога у твоєму житті. Пам’ять про них є дуже важливою. Написано: “Великих діл Бога не забувайте” (пор. Пс 103,2). Найбільший гріх Ізраїля полягав у тому, що він забував вчинене для нього Господом. А щойно забував – одразу звертався до інших богів.
Якщо маєш багато часу, то напиши все, що пригадуєш від раннього дитинства. Раджу цю вправу час від часу повторювати. Наприклад, раз на рік випиши, як цього року супроводжувала тебе Божа благодать. Є лише одна умова: це мають бути конкретні справи. Можеш, наприклад, написати, що Бог тобі допоміг, але напиши також, у чому саме Він допоміг. Може, цього року ти особливо дізнав Божої щедрості та благословення. Також напиши, під час яких ситуацій це було. Можливо, спіткали тебе випробування і ти в них вистояв. Вирази свою вдячність.
Така вправа дозволяє свідчити про Бога не на рівні абстрактних понять чи ідей, а конкретних фактів. Зрештою, можеш щовечора складати такий список і ставати з ним до вечірньої молитви. Спробуй, і побачиш, що твоя молитва стає іншою, бо стає вираженням подяки Живому Богу, Який діє і обітниці Якого здійснюються.