• Спільнота Дабар
• Дата публікації 14 Грудня, 2014
• http://www.dabar.org.ua

15 грудня Мт 21, 23-27

Того часу, коли Ісус увійшов у храм, до Нього, як Він навчав, підійшли первосвященики та старші народу і запитали: «Якою владою Ти це робиш? І хто Тобі дав цю владу?» У відповідь Ісус сказав їм: «Задам і Я вам одне запитання. Якщо на нього відповісте Мені, то і Я вам скажу, якою владою Я це чиню: Хрещення Йоанове звідки було? З неба чи від людей?» Вони ж міркували між собою: «Якщо скажемо: “З неба”, Він відкаже нам: “То чому ви не повірили йому?” Якщо ж скажемо: “Від людей”, то боїмося народу, бо всі вважають Йоана за пророка». Тож у відповідь вони Ісусові сказали: «Не знаємо!» Тоді й Він промовив до них: «І Я не скажу вам, якою владою Я це чиню!»

Первосвященники — лідери народу, всі до них прислухаються, мають їх за авторитетів. Це особи на яких намагаються рівнятися. Але так було до появи Ісуса в синагозі. І, власне що змінилося? Люди почали слухати когось іншого. Що ж діялось в цей час в серцях цих первосвящеників і старійшин народу?

Для них було не важливо, що відповість Ісус на їх питання «Якою владою Він це робить, і Хто дав Йому цю владу?». В душі вони вже вирішили для себе, що Він їм заважає, створює певну конкуренцію, зайшовши на їх так звану територію, де вони могли робити все, згідно їх положенням і авторитетності, а люди їм кланятимуться і вважатимуть за святих.

Чому не змогли відповісти на зустрічне питання Ісуса щодо Йоана? Можливо тому, що Йоан наробив багато галасу, що попросту його необхідно було прибрати з дороги, щоб продовжувати жити як жили. І все мало повернутися на свої місця. Але ж ні, нема їм спокою. Тепер Ісус, а ще раніше були пророки, які як скалка в оці, різала зір. Не давала спокою, можливості творити свої гріхи, не оглядаючись на совість.

Наскільки ж зіпсовані душі цих людей, що так чинять? Почуття влади, могутності, не насиченості так заполонило їх, що приглушило всю совість, яка в них колись і була.

Ісус не захотів їм відповідати, з огляду на те що вони також не дали ніякої відповіді. Якщо придивитись глибше, то можемо побачити свідому відмову від відповідальності за вчинені гріхи, а також повна відмова від Ісуса, таке собі неприйняття правди в своє життя.

Тож коли свідомо відмовляємось від Ісуса, Він в свою чергу замовкає для нас. Ти більше не почуєш Його голосу, Його відповіді на поставлені питання.

Такий стан веде до смерті. Цим  ти розпинаєш Ісуса (як далі по тексту бачимо, їх задум було втілено), занедбуєш спасінням своєї душі.

Запитавши про Йоана, Ісус дав шанс цим первосвященикам можливість усвідомити свій гріх, покаятись, навернутись до Бога. Але ж ні, вибрали дорогу маніпуляцій, злих намірів, і владу тут на землі.

Бог завжди дає нам шанс на покаяння. Може задати нам конкретне питання, дати ситуацію, і від того що ми виберемо, вкаже нам шлях. Куди ми насправді прямуємо, і чи прямуємо кудись взагалі. Запитай себе : «Чи живу по мирським стандартам, чи прямую до святості Божої, а може топчусь на одному місці, бо комфортно?»