• Спільнота Дабар
• Дата публікації 9 Грудня, 2014
• http://www.dabar.org.ua

Мт 11, 28-30

Прийдіть до Мене всі втомлені та обтяжені, і Я заспокою вас. Візьміть моє ярмо на себе і навчіться від Мене, бо Я лагідний і покірний серцем, і знайдете спокій своїм душам. Бо моє ярмо любе і мій тягар легкий.

Для новонавернених віруючих ярмо християнства може здатися надтяжким – з усіма приписами, Законами, навчаннями і Традиціями Церкви. Але чому просто не довіритись Христу, який говорить, що «моє ярмо любе (гр. «хрестос»-добре, корисне, щасливе, благе)  і мій тягар (ноша, обов’язок)  легкий» (Мт  11:30). Ісус спростив навіть увесь Закон Старого Завіту до двох заповідей любові: «..будеш  любити Господа, Бога твого, всім серцем твоїм, усією душею твоєю, всією думкою твоєю й усією силою твоєю. А друга: Будеш любити ближнього твого, як себе самого. Іншої, більшої від цих, заповіді немає.” (Мк 12:30-31).

Ярмо – це, зазвичай, парний дерев’яний упряж для тварин, що одягається на шию. Старий Заповіт забороняв запрягати в одне ярмо двух різних тварин: наприклад вола і осла (Втор 22:10): «Не оратимеш волом і ослом укупі». Якщо це парний «пристрій», то має бути хтось другий, хто допоможе нам нести цей тягар. Цією допомогою стає сам Бог, який з великої любові до нас, вирішив стати людиною. «Коли хто хоче йти за мною, нехай себе зречеться, візьме щодня на себе хрест свій і йде за мною» (Лк 9:23). Всі ми в тій чи іншій мірі втомлені (гр.копіонтес – зношені, стомлені від життя, від ходіння, від тяжкої праці), виснажені почуттям провини, тяжкістю гріха, страху, сповнені відчаю.  Неприємності, невдачі, розчарування можуть підстерігати нас на кожному кроці. Але є надія. Христос пропонує спокій (гр. анапау «відпочинок, полегшення»). Тут не йдеться про бездіяльний відпочинок, або зниження відповідальності перед Богом, а про полегшення, яке приходить, коли ми складаємо наші клопоти до ніг Ісуса і обновляємо наш дух через прощення гріхів і зняття тягаря законництва. Щоб увійти у цей спокій, ми повинні відгукнутися на Євангеліє вірою (послухом).  У Посланні до Євреїв читаємо: «Біймося, отже, щоб часом, поки залишається обітниця ввійти в його відпочинок, не видавалося, що хтось її позбавлений.  Бо й ми, так само як вони, одержали гарну новину, але слово, яке вони чули, не було їм корисне, бо вони не поєднались у вірі з тими, що слухали.» (Євр 4,1-2)

«Прийдіть до Мене.» Тут бачимо заклик до особистих відносин з Ісусом, а не тільки до вчення чи виконання обрядів. За єврейською традицією вважалося, що мудрість можна осягнути молитвами, вивченням мов, вивчанням Тори, усних та письмових Її тлумачень, постійно перебувати у роздумах над складними питаннями життя.  На противагу цьому Ісус пропонує уподібнитись дитині (Мт 11:25, 18:3). Ісус бачив, що на відміну від мудрих і вчених людей, простим людям (біднякам, грішникам, митарям) легше було відкритися для Господа, просто слідуючи за Ним.

Кеннет Чемблі, коментуючи цей уривок, зауважив: «Якщо ваше християнське життя здається важким, ви несете ношу, яка належить комусь іншому. Це, безсумнівно, що не ярмо Господа».

Так, християнське життя не позбавлене турбот, але не мусимо їх нести самі. Ми – в одній упряжці з Тим, Хто дає достатньо благодаті, коли ми цього потребуємо. Джон Х. Джовет говорить так: “Віруючий робить фатальну помилку, коли намагається нести увесь тягар життя в одиничному хомуті. У Божому плані ніколи не було передбачено, щоб людина несла свій тягар сама. Тому Христос має справу з людиною тільки в ярмі. Ярмо – це упряж для двох, і Господь просить дозволу бути в ній другим. Він хоче розділити з нами будь-який тягар. Секрет впевненості і перемог в християнському житті полягає в тому, щоб зняти хомут тягаря свого “я” і надіти «ярмо» Вчителя, що дає спокій та полегшення».