• Спільнота Дабар
• Дата публікації 1 Грудня, 2014
• http://www.dabar.org.ua

Лк 10, 21-24

Тієї години Ісус звеселився у Свя­тому Духові і сказав: «Про­слав­ляю Те­бе, Отче, Господи неба й землі, бо при­ховав Ти це від премудрих та ро­зум­них і відкрив це немов­лятам. Так, Отче, бо так було Тобі до впо­до­би. Усе передав Мені Мій Отець; і ніхто не знає, хто Син, один тільки Отець; і хто Отець, – один тільки Син, – і кому Син за­хоче відкрити». Звернувшись до учнів на­один­ці, Він сказав: «Блаженні очі, які бачать те, що ви бачите. Кажу вам, що численні проро­ки й царі бажали бачити те, що ви ба­чите, але не побачили, і почути те, що ви чуєте, але не почули».

«Тієї години Ісус звеселився Святим Духом і сказав: Прославляю Тебе, Отче, Господи неба і землі, бо приховав Ти це від премудрих та розумних, і відкрив це немовлятам».

Що саме відкрив немовлятам Господь?

Немовля тільки – тільки пізнає світ, в якому народився. Цю родину, де перебуває. Має чистий розум, який ще не «зашлакований» потоком інформації. Дитина пізнає світ через дотик, почуття, запах. Вона чітко знає свої потреби, сміється коли їй радісно, плаче, коли сумно, боляче, просить їсти коли голодна тощо. Знає такі слова як «Ні» і «Не хочу».

Але з віком, дорослішаючи, ці якості втрачаються. Коли востаннє ти казав «Не хочу» цього робити, не змушуйте мене, це суперечить моїм принципам, вподобанням. Але ж ні, з почуття провини, обов’язку йдете на поводу чиєїсь маніпуляції, і задовольняєте чиюсь потребу всупереч своїм вподобанням. Головне, щоб ніхто на вас не образився.

Так звикли догоджати іншим, що забули про себе. А потім запитуємо себе, інших, і самого Бога «Чому я такий нещасний? Чому всі мене використовують?». Може варто усвідомити, чого ж насправді для себе бажаю, що заважає у здійсненні цієї мрії?

Діти знають свої мрії, бажання, потреби. Вони не соромляться про них говорити, озвучити в голос. І ці бажання здійснюються. Бо батьки чують їх потребу, прислухаються до їх бажань. Якщо ми не знаємо чого бажаємо, то як Господь може нам це дати?

Немовлята також мають таку здатність, як прояв своїх почуттів, емоцій. Їм легше сказати, що вони люблять і не люблять, ніж дорослій людині признатися в своїх почуття будь-кому. Вони щирі, добрі, ніжні, люблячі. Світ їх дивує, надихає, щодень приносить нові враження. Бачать красу життя.

Що учні побачили і почули від Ісуса?

Безкінечну любов і безмежну надію на спасіння наших душ. Життя прекрасне, діти про це знають. А ви знаєте про це, чи пам’ятаєте жагу до життя? Чи щасливі ви в тому, де народилися, в своїй родині, країні, оточенні… Може в цьому і був Божий задум?

В тому що маєш, можеш бути щасливим. Адже діти вже щасливі, бо отримали найпрекрасніший подарунок — життя!!!