• Спільнота Дабар
• Дата публікації 27 Січня, 2015
• http://www.dabar.org.ua

28 січня Мк 4, 1-20

Того часу знову почав Ісус навчати біля моря. І зібралося до Нього багато людей, так що Він сам, увійшовши в човен, перебував на морі, а весь натовп був край моря, на землі. І Він навчав їх багато притчами, і казав їм у своєму навчанні: «Слухайте! Ось вийшов сіяч сіяти. І коли сіяв, одне зерно впало край дороги, і налетіли птахи та визбирали його. А друге впало на кам’янистий ґрунт, де не було достатньо землі, й відразу зійшло, бо земля була неглибока. А як сонце піднялося, – зів’яло і, не маючи коріння, засохло. А інше впало між терня; тож виросло терня і заглушило його, і воно не дало плоду. Ще інше впало на добру землю, зійшло, дало паросток та росло; і принесло врожай: одне – в тридцять, одне – в шістдесят, а одне – в сто разів». І сказав: «Хто має вуха, щоби слухати, нехай слухає!» А коли Він залишився сам, ті, які були з Ним разом з Дванадцятьма, запитали Його про ці притчі. І Він відповів їм: «Вам дарована таємниця Царства Божого, а тим, зовнішнім, усе роз’яснюється в притчах, щоб, дивлячись, бачили – і не побачили; слухаючи, чули – і не зрозуміли; щоб вони не навернулися, аби були прощені!» І каже їм: «Невже ви не зрозуміли цієї притчі? А як же зрозумієте всі притчі? Сіяч сіє слово. Ось ті, які при дорозі, де сіється слово; як тільки почують, негайно приходить сатана і забирає слово, посіяне в них. А ті, котрі на кам’янистому ґрунті посіяні, коли почують слово, то відразу з радістю приймають його, але не мають у собі кореня і нестійкі; коли настануть утиски або переслідування за слово, вони відразу спокушуються. А інші є ті, які посіяні в тернях: вони чують слово, але приходять клопоти віку й омана багатства та інших бажань, заглушують слово – і воно залишається без плоду. А ось ті, які посіяні в добру землю: вони чують слово та приймають, і приносять урожай: один – у тридцять, один – у шістдесят, а один – у сто разів!»

«Невже ви не зрозуміли цієї притчі? А як же зрозумієте всі притчі?» — Тут маємо щось надзвичайно важливого, а саме: ключ до розуміння притч. Розуміння притч це бачити глибше дійсність. Це бачити сенс. Це могти відповісти на своє питання для чого живу. Більше того, розуміти притчі це вміти почути голос Бога. Я можу чути звуки (китайської мови), але не розуміти мову. Розуміти притчі це знати мову якою говорить Бог. Мт13:34 «Все (це) говорив Ісус до людей у притчах, і без притч не говорив до них нічого». Без притч Господь нічого не говорив і не говорить, отже розуміти притчі є важливо.

Якщо цю притчу зрозумію, то й інші зможу. Поставмо собі питання: чи я розумію? Цю притчу сам Ісус нам пояснює. Отже розуміємо. Ми є в добрій ситуації. Але чому тоді нас запитує в сьогоднішньому слові: чи розумію? Може бути так, як в школі, наприклад на уроці математики. Вчитель нас запитує скільки буде 2 + 2? Я не знаю. Він пояснює, що буде чотири. І я запам’ятав, що чотири. Але вже скільки 2 + 3 я не знаю. Не вмію додавати, але тільки запам’ятав відповідь. І вважаю, що я вмію додавати. Вміти додавати – це вміти розуміти притчі Ісуса. Коли я вважаю, що зрозумів таки цю притчу, то перевірмо себе чи я в змозі зрозуміти інші притчі Ісуса? Про кукіль, закваску, Десять дів, перлину… Тільки на перший погляд мені здається що все ясно, але коли приглянутись, то не все так зрозуміло як спершу вважаю.

Перший крок щоб зрозуміти притчі який роблять учні – це стати в правді. Це прийняти зі смиренням що я не розумію. Далі вони питають Ісуса. І Ісус пояснив їм. Мені також пояснить коли в Нього питатиму і з Ним перебуватиму як Його учень.