• Спільнота Дабар
• Дата публікації 31 Жовтня, 2014
• http://www.dabar.org.ua

31 жовтня Лк 14, 1-6

Того часу сталося, що коли в суботу Ісус увійшов у дім якогось начальника з фарисеїв, щоб їсти хліб, то вони стежили за Ним. І ось, перед Ним був один чоло­вік, хворий на водянку. Озвавшись, Ісус сказав до за­кон­­ників і фарисеїв: «У суботу го­ди­ться оздоровляти чи ні?» Вони ж мовчали. А Він, доторк­нувшись, оздоровив його й від­пус­тив. І сказав Він їм: «Коли в ко­гось із вас син або віл упаде в криницю, хіба не витягнете відразу ж – у день су­ботній?» Та вони не могли дати відповіді на це.

“Сталося” це слово в Євангелії звучить як якась випадкосвість, збіг обставин. Ну сталося і сталося… Але це слово”эгЭнэто” означає також народження чогось нового, використовується в книзі Буття при сотворенні світу. Те, що я вважаю якоюсь буденністю, збігом може бути інтервенцією Бога, який творить нове в моєму житті.

Яка може бути моя реакція? Євангеліє пропонує 2 постави: бути перед Ісусом чи слідкувати, стежити за Ним. Розберемося.

Отож, частина людей зібралася того вечора в суботу в домі начальнка синагоги лишень для того, щоби слідкувати за Ісусом, звинувачувати Його за те, що зцілює. В чому суть звинувачення?

Євреї, віра яких перетворилася на мертвий дистилят показної побожності та зовнішнього виконання приписів забули, що Бог має міць зцілювати, творити чуда. Може я також серед тих, хто живу віру прирівняв до сухого законництва і “виконання своїх християнських обов’язків”? Може я не допускаю навіть і думки, що Бог може зцілити мене від хвороби, багаторічної залежності чи зруйнованих відносин у родині?

Вони також могли отримати зцілення, але замість того, засуджували? Чому? Може вони боялися сісти перед Ісусом? Виявити перед Ним свою неміч, хворобу, гріх? Може їх напад – результат бажання захиститися?

Чи думаю я, що Ісус хоче мене звинуватити? Якщо так, то я – на півдорозі від засудження. Ісуса. Як скоро я завдам Йому перевентивного удару?

Кожен з нас має купу проблем, глибоких, кривавих, але замість того, щоби сісти перед Ним, наважитися на чесність, відкинення масок, ми ховаємось в тінь і з тіні засуджуємо. Чому? Бо хтось зцілився зі своєї водянки, а я залишаюся з нею сидіти, ховаючи під пишні шати бундючності. Мені залишається заздрість, вдавання поверхневого благополуччя, виправдання себе і як результат – засудження.

Зцілити в суботу це також поламати стереотипи, змінити свої попередні уявлення. Чи достатньо я гнучкий, щоби змінюватися, щоби прийняти нове, незвичне?

Чи означає це, що якщо я не сиджу перед Ісусом, в центрі засудження (бо ж разом з Ісусом засудили і “водяного”) зі своєю відкритою раною, гріхом, хворобою, то я рано чи пізно опинюся на місці тих, що засуджують з тіні? Може варто сьогодні погодитися на сором, ніж сьогодні і завтра – на смерть від засудження Христа і Христом?

Є в цій історії третій. Господар. Ісус прийшов в Його дім споживати хліб. Це промовисті символи: пустити в дім – значить впустити в серце, дати хліб – значить поділитися тим, що тебе живить, що є твоєю їжею не лише фізичною, але і духовною. Отож, серце-хата начальника була переповнена засудженням, а в її центрі була водянка. Його хліб – страх, зневіра, неміч, засудження, пиха, врешті глибоке нещастя.

В такий дім увійшов Ісус і не засудив, але зцілив. Чому до сих пір я вагаюся?