В жодному іншому кодексі стародавнього права не знайдемо таких милосердних приписів, які стосуються вдови, сироти і чужоземця. То були категорії людей, яких Господь огортав найбільшою опікою. Пріоритетом Його піклування не були вельможі, аристократи, впливові дами чи воєнні мужі, лише ті, хто перебував на узбіччі суспільства, ті, кому й сьогодні не присвячують рубрик у глянцевих журналах. Найпокинутіші були в найбільшому Серці – у Божому Серці.

“ Якщо суддя заступився за вдову, аби йому не надокучала, то як же прагне допомогти тобі Господь, який тебе безмірно любить

Вдова за часів Давнього Ізраїля не мала ніякої суспільної ваги. Цей уривок Євангелія показує вдову, яка просить суддю про захист. І суддя з огляду на настирливість жінки допомагає.

З цієї притчі маємо два важливих повчання:

1. Молитися як удова – це прибігати до Бога з переконанням, що більше бігти нікуди.

2. Якщо суддя заступився за вдову, аби йому не надокучала, то як же прагне допомогти тобі Господь, який тебе безмірно любить!