• Спільнота Дабар
• Дата публікації 6 Липня, 2015
• http://www.dabar.org.ua

Бут 28, 10-22а

Тими днями, коли Яків вийшов із Версавії, пішов у Харан. Дійшов він на місце й заночував там, бо зайшло сонце. Він узяв камінь з-поміж каміння, яке було на місці, поклав собі під голову та й ліг спати на цьому місці. І сниться йому, що ось драбина спирається об землю, а вершком сягає  неба, і оце ангели ступають по ній вгору й сходять наниз. А над нею стояв Господь і мовив: “Я – Господь, бог Авраама, твого батька, і Бог Ісаака. Землю, що на ній ти лежиш, Я дам тобі й твоєму потомству. Твоє ж потомство буде численне, як земний порох. Ти поширишся на захід і на схід, на північ і на південь. Усі народи землі будуть благословенні через тебе і твоє потомство. Оце Я з тобою, і берегтиму тебе скрізь, куди підеш, і поверну тебе назад у цю землю, бо не покину тебе, поки не виконаю того, що Я тобі обіцяв”. Коли ж Яків прокинувся зо сну свого, то промовив: “Направду, Господь є на цьому місці, а я не знав”. І злякався він і каже: “Яке страшне це місце! Це ніщо інше, як дім Божий, і це ворота небесні!” Рано-вранці встав Яків, узяв камінь, що його був поклав собі під голову, і поставив його як стовпа та й налив олії вгорі його. І назвав він те місце – Бетел, однак раніше те місто звалося Луз. Тоді Яків пообіцяв, кажучи: “Як Господь буде зо мною і збереже мене в цій дорозі, що її верстаю, і як дасть мені хліба їсти й одежі одягтися, так що вернусь я живим-здоровим у господу мого батька, то Господь буде мені Богом, а камінь цей, що його я поставив як стовпа, буде дім Божий. Слово Боже.

Давайте уявимо стан Якова. Він обманує брата і батька, помирає батько, брата вже нічого не спиняє, щоби відомстити Якову за ошуканство, Яків тікає, Яків ні з чим. Це його брат, а не він залишається з усім батьковим майном. Яків іде не знати куди, він брехун і боягуз, він втрачена людина, він нікчема без копійки за душею. Цей сон на камені теж доволі характеристичний. Його втома і відчай є настільки сильними, що він засинає просто неба і до того ж на твердрму камені. Якову не позаздриш. Але при цьому він бачить сон від Бога, в якому чує благословення на благословенні. Господь обіцяє в усьому блгословити Якова. Яків просинається і бачить ту саму пустелю, той самий камінь, він так само втікач без бтьківщини і оселі, але вже з Божим Словом. Прокинувшись він міг би зробити зовсім інший висновок: “Що ж це мені таке дурне наснилося” або “Так добре було уві сні, от би спати, спати і не прокидатися”. Нічого подібного Яків не робить. Він вкорінює в своїй пам’яті це чудернацьке видиво дією, знаком і молитвою – ставить камінь, благословить те місце, дає обітницю. Він фіксує в своєму житті цей особливий момент. Можливо саме ця пошана до пам’яті і цей знак у вигляді перевернутого каміння підтримала Якова в найскладніші моменти  його життя (а ми знаємо, що багато труднощів чекають Якова попереду). Інколи ми отримуємо великі і навіть величні одкровення, бачимо грандіозні знаки, приймаємо важливі рішення, щось значне обіцяємо собі, а потім від цього відмовляємося, забуваємо чи вдаємо, що забули, зраджуємо себе і Бога, який в певні моменти прозріння привідкривав перед нами темряву майбутнього, невідомого, великого.