• Спільнота Дабар
• Дата публікації 21 Липня, 2014
• http://www.dabar.org.ua

Мт. 13: 24-30 (20 червня 2014)

«Подібне Царство Небесне до людини, яка посіяла добірне зерно на своєму полі…»
Хто є ця «людина»? Це може бути Бог, який вкладає в тебе добре слово. Бо «поле» — це ти! Написано «посіяла добірне зерно на своєму полі». Ти творіння Боже, Він створив тебе на добро : Бут.1:31 «І поглянув Бог на все те, що створив, — і ось воно дуже добре». Бог вкладає в тебе зерно пшениці, щоб ти в свій час міг принести певний плід, плід життя!
З іншої сторони, цією «людиною» можуть бути твої батьки, оскільки з дитинства тебе ростять і піклуються про тебе, також вкладають все найкраще, що спроможні дати від себе.
Церква. Оскільки також тебе виховує, зароджує добрий початок в твоєму серці, моральні і духовні цінності.
«Коли люди спали, прийшов ворог, посіяв кукіль серед пшениці, та й пішов…»
Ти є те «поле», власне грунт, який поглинає все, що в нього сіють. Зростаючи в доброму середовищі, можемо втратити пильність, як Адам в Едемському саду її втратив. Знаємо подальшу історію… Можемо допустити в своє середовище певних осіб, ситуації, які на перший погляд здаються нам «добрими», але це є викривлена, «здеформована доброта».
«Кукіль» з грецької перекладається як «здеформований», тобто це є здеформований вид пшениці. В більш глибшому значенні можемо сказати, що це є «здеформований вид любові, життя, цінностей, уявлень про добро і зло». Якщо зерно пшениці сіється в нас з любов’ю Божою, то неважко здогадатися, хто зацікавлений в нашому «викривленні».
Пшениця і кукіль, зовні майже однакові, в зародку їх не відрізнити. І тут маємо спостерігати і чекати, доки вони не почнуть дозрівати. Власне з огляду на те, яке зерно принесе плід і виявить різницю між ними.
«Ворог» в даному тексті є образом лукавого! Або як раніше сказано, це є «певні особи», яких можемо допустити у своє життя втративши пильність, адже написано «Коли люди спали…» Інше життя, середовище, яке не схоже на те, в якому ми звикли жити, і ця іншість, може нас привабити своєю новизною. Хочеться неординарного, втомлюєшся від звичного. Щось схоже, наприклад, на підлітків, коли вони починають бунтувати проти батьків, вчителів, певних правил, сімейних цінностей і починають захоплюватись різними «субкультурами» тощо. Отже, також і лукавий вкладає в тебе свою частку, своє зерно, яке однак не дає плоду… лише смерть!
«Хочеш, щоб ми пішли й викопали його?» Якщо почнуть тиснути на нас в такій ситуації, викорінювати наші нові захоплення, прив’язаності, моралізувати, осуджувати нашу гріховність, нове оточення, то наврядчи з цього вийде щось добре. «Ні, щоб ви часом, виполюючи кукіль, не повиривали разом з ним і пшениці. Залиште, щоб і те, і друге разом росло до жнив…». Тут в слові «не повиривали», мається на увазі «не видалити з корінням». Що Ісус хотів цим сказати? Може, одна крайність веде до іншої?
Повернемося до прикладу з підлітками. З дитинства батьки дбали, охороняли, поливали те добре зерно, яке з Божою допомогою їм вдалося посіяти. Наступає час підліткового бунту – кукіль вже посіяно. Перечекайте, не гарячкуйте, не рвіть, бо видалите те добре, що сіяли в дитину все життя. Пдліткова душа перетвориться на пустир, який потім дуже щвидко заросте новим бур’яном. Чи зустрічали молодих людей повних апатії? Це пустир імені суворих рук їхніх батьків. Бачили молодих людей, які вже спробували все? Це пустир, який заріс травою. Плодюче поле перетворилося на пустелю. Цінна земля втратила свою вартість.