• Спільнота Дабар
• Дата публікації 4 Серпня, 2014
• http://www.dabar.org.ua

4 серпня Мт 14, 22-36

І зараз же спонукав учнів увійти до човна й переплисти на той бік раніше від нього, тим часом як він відпускав народ. 23 І коли відпустив народ, пішов на гору помолитися насамоті. Як звечоріло, він був там сам один. 24 Човен уже був посеред моря і його кидали хвилі, бо вітер був супротивний. 25 О четвертій сторожі ночі (Ісус) прийшов до них, ступаючи морем. 26 Учні, побачивши, що він іде морем, жахнулись. “То привид!” – заговорили й закричали з переляку. 27 Та Ісус тієї ж миті мовив до них: “Заспокойтесь, – це я, не страхайтеся!” 28 Аж тут Петро озвавсь до нього й каже: “Господи, коли це ти, повели мені підійти водою до тебе!” 29 . “Підійди!” – сказав Ісус. І вийшов Петро з човна, почав іти по воді і підійшов до Ісуса; 30 але, побачивши, що вітер сильний, злякався, почав потопати й крикнув: “Господи, рятуй мене!” 31 Ісус же притьмом простягнув руку, вхопив його і мовив до нього: “Маловіре; чого засумнівався?” 32 І як увійшли до човна, вітер ущух. 33 А тоді ті, що були в човні, вклонилися йому до ніг, кажучи: “Ти істинно – Син Божий!” 34 І перепливши, прибули в землю генезаретську. 35 Пізнали його люди цього місця і розголосили по всій тій околиці вістку про нього. І принесли до нього всіх недужих 36 та й просили його, аби тільки приторкнутись їм до краю його одягу. І скільки їх доторкалося, одужували. Зазвичай, читаючи цей уривок, звертаємо увагу на Петра, котрий спершу випробовує Ісуса й бажає піти до Нього водою, але лякається через сильний вітер й починає потопати. Йому вистачило лише відвернути свій погляд від Ісуса й зосередитись на вітрі, щоб втратити віру. На основі цього слова можу перевірити і своє серце: чи часом причина втрати моєї віри не полягає в тому, що я перестаю дивитися в молитві на Господа, а більше зосереджуюсь на інших речах? Така точка зору допомагає зрозуміти, чому Ісус, пройшовши чималу відстань у тій самій бурі, не потонув. Перед тим, як пуститися в таку путь Він зійшов на гору. Навіщо? «І коли відпустив народ, пішов на гору помолитися насамоті» (Мт 14, 23). Ось де розпочалась Його подорож морем. Звернімо увагу на те, в яких обставинах відбувається описана подія. «Як звечоріло, він був там сам один. Човен уже був посеред моря і його кидали хвилі, бо вітер був супротивний» (Мт 14, 23б-24). Буря на Галилейському морі – це досить звичайне явище. Адже й досі на цьому озері бувають несподівані та дуже сильні бурі, особливо небезпечні під кінець дня, тому рибалки остерігаються плавати на ньому в другу половину дня[1]. Звичайно про це знали й апостоли, частина з яких за фахом були рибалками. Чому ж вони вирушають у таку небезпечну подорож? Господь їх до цього спонукав: «І зараз же спонукав учнів увійти до човна й переплисти на той бік раніше від нього, тим часом як він відпускав народ» (Мт 14, 22).Спонукав їх відплисти ввечері. Сам пішов на гору. Й залишив їх самих на морі під час бурі. Якщо поглянути на цей контекст з духовної точки зору, то можемо побачити власне життя. Чи не буває так, що я не тільки нарікаю на те, що Господь не допомагає мені у важкій бурі мого життя, а ще й підозрюю Його в тому, що це Він до цієї бурі мене довів. Тоді зазвичай кричу: «Господи, за що?». Однак є ще одна можливість запитати: «Навіщо?». Навіщо ця ситуація була потрібна апостолам? Навіщо вона була потрібна Петрові? Якщо так поставити запитання, то можна знайти чимало причин, до того ж позитивних. Візьмемо лише одну. Коли Ісус підходить до човна, то заспокоює учнів словами – зверніть увагу спершу говорить до них, не промовляє до бурі: «Заспокойтесь, – це я, не страхайтеся!» (Мт 14, 27б). Якщо перекласти більш дослівно з оригіналу: «Відваги, Я є; не бійтеся». Він показує апостолам свою присутність. Не зважаючи на силу вітру, висоту хвиль, страх у серці й взагалі всю безнадійність ситуації Господь є в ній з тобою. Він тебе не покинув. Він Той, Хто є. Він там, де ти є. Тому відваги! Не бійся! Лише слухай Його!   «Озвавсь Господь із бурі … і мовив…» (Іов 38, 1).   [1] http://pilgrims.in.ua/ru/top-svyatyni-israel-st/sst-israel-galilea-sea.html (переклад з рос. автора)