• Спільнота Дабар
• Дата публікації 5 Серпня, 2014
• http://www.dabar.org.ua

5 серпня 2014 Мт 15, 1-2. 10-14

Того часу підходять до Ісуса фарисеї і книжники з Єрусалима й питають: «Чому Твої учні порушують передання старших: не миють своїх рук, коли їдять хліб?» Покликавши людей, Він звернувся до них: «Слухайте й розумійте: не те, що входить в уста, опоганює людину, а те, що виходить з уст, опоганює людину». Тоді учні, підійшовши, кажуть Йому: «Чи знаєш, що фарисеї, почувши ці слова, спокусилися?» А Він у відповідь сказав: «Кожна рослина, яку не насадив мій Небесний Отець, буде викоренена. Залиште їх: це сліпі проводирі сліпих. А коли сліпий веде сліпого, то обидва впадуть у яму».

Гігієна зовнішня та внутрішня. Мити руки, знаємо ми, потрібно. Це справа гігієни. Фарисеї не знали про гігієну, не вкладали в миття рук сучасного медичного значення, для них це був лиш припис, знак, сенс якого давно вивітрився. Слідкуючи за формою, вони втратили суть. Ісус питання зачеплене фарисеями підносить на абсолютно вищий щабель розуміння і говорить про внутрішню гігієну. Про що Він говорить? Що виходить з вуст людини? Слово. Як формується Слово? В серці. Як потрапляє в серце? Через очі, вуха, розум. Джерело проблеми полягає в тому, яке слово я споживаю. Саме воно потрапляючи в  мої очі, вуха, проходячи через розум, осідає в серці, а вже звідти виходить з вуст. Коли ми боремося з гріхами язика: обмовляннями, образами, приниженням, обзиванням, погрозами, наклепами, улестивістю…, маємо боротися з причиною гріха. Просто. Скільки часу в день у тебе займає перегляд телевізійних програм, а скільки – читання Божого Слова? Коли в часі початку війни на Сході, перших масових смертей, у мене зносило дах, виробив правило – поставити в баланс 1 до 1 читання Слова і новин. Той короткий період я жив в гармонії з собою і оточенням, не падав в депресію, скиглення…

Можна безкінечно битися в боротьбі проти конкретного гріха язиком, а можна регулярно відкривати Слово. Ситуація зміниться.

Цікаво, що запитання ставлять книжники і фарисеї, а відповідь отримують люди. Ми можемо ніби запитувати Ісуса, але відповідь не отримаємо, бо знаходимося в поставі фарисея. Це може бути чудовий тест. А чи не отримую я Божої відповіді тому що давно став фарисеєм?

Учні підходять до Ісуса і говорять, що фарисеї спокусилися (в оригіналі – «обурилися»). Що робить Ісус? Біжить утішати фарисеїв? Починає переживати, а чи часом Він їх не образив? Ні, нічого подібного, Ісус далі продовжує пояснювати тим, які хочуть Його слухати, Він не витрачає час і душевні сили на переживання за фарисеїв. Ай-я-яй, бідненькі фарисеї образилися. Не кажу, що треба бути хамом, чурбаном, ображати людей і проходити повз. Але неможливо бути християнином, говорити Слово і абсолютно всіх задовольняти.

Коментар Ісуса щодо фарисеїв: залиште їх. Це перше і ключове. Як любимо ми не залишати, а зупинятися і обмивати кісточки тій чи іншій людині, яка вчинила неправильно. Не треба, не затримуйтеся на цьому, залиште.

«А коли сліпий веде сліпого, то обидва впадуть у яму». Тут подвійна ситуація для кожного: ніхто з нас не іде по життю без проводиря. Якщо твоїм проводирем не є Ісус, то яка ймовірність того, що тебе веде сліпий проводир? Кожен з нас має відповідальність перед іншими людьми: сім’єю, дітьми, друзями, колегами,молодшими братами, сестрами, веде інших. Чи я часом не є сліпим? Як визначитися? Розділ благословень і проклять Ізраїля з книги Второзаконня, вказує як один із наслідків непослуху Богу – сліпоту. Отож, я веду себе й інших в яму, якщо не є з Богом, називаю себе християнином, але не рахуюся в Його волі чи просто знаходжуся в гріху. Тоді я сліпий і скоро мене чекає раптовість і неочікуваність короткого польоту і невідворотного падіння. Чи все ж таки варто прозріти?