• Спільнота Дабар
• Дата публікації 5 Серпня, 2014
• http://www.dabar.org.ua

5 серпня Мт 15, 1-2. 10-14

Того часу підходять до Ісуса фарисеї і книжники з Єрусалима й питають: «Чому Твої учні порушують передання старших: не миють своїх рук, коли їдять хліб?» Покликавши людей, Він звернувся до них: «Слухайте й розумійте: не те, що входить в уста, опоганює людину, а те, що виходить з уст, опоганює людину». Тоді учні, підійшовши, кажуть Йому: «Чи знаєш, що фарисеї, почувши ці слова, спокусилися?» А Він у відповідь сказав: «Кожна рослина, яку не насадив мій Небесний Отець, буде викоренена. Залиште їх: це сліпі проводирі сліпих. А коли сліпий веде сліпого, то обидва впадуть у яму».

Сьогодні Церква нам так подає уривок з Євангелії, що він розпочинається запитанням фарисеїв до Ісуса, а продовжується відповіддю Господа, проте вже не фарисеям, а людям, усім, хто хотів слухати й розуміти.

«Слухай, Ізраїлю», – так розпочинаються Десять Слів Божих, переданих Мойсею, а через нього і всьому народові Божому на горі Синай. «Прихиліть ваше вухо і прийдіть до мене, слухайте, і душа ваша буде жити!» (Іс 55, 3) – ніби відлунням озивається Ісая. «Слухайте й розумійте!» – закликає сьогодні в Євангелії Господь. Кого треба слухати, щоб зрозуміти, щоб жити? Треба слухати Бога. А фарисеї закидають Ісусові, що Його учні не слухають «передання старших», тобто – людей. Жодною мірою не хочу сказати, що не треба слухати духовних отців, наставників, сповідників. Якщо слухаючи їх, шукаю, Бога, то Господь буде мене з їхньою допомогою вести. Проблема постає тоді, коли вони займають у моєму житті місце Бога, коли на них покладаюся більше, ніж на Бога, коли їх відсутність чи від’їзд рівноцінні моїй смерті.

Цікаво, що учні Ісуса також висловлюють свій острах саме по відношенню до людей, зокрема перед фарисеями: «Тоді приступили учні й кажуть йому: “Чи знаєш, що фарисеї взяли тобі за зле, як почули, що ти так говориш?» Можливо, вони боялися, що фарисеї можуть якось зашкодити Ісусові, тому так переймалися їхньою думкою. Відповідь же Ісуса показує Того, до Кого ввесь час звернуте Його серце, Кого Він любить найбільше й зранити Кого – для Нього найбільший острах: «Кожна рослина, яку не посадив мій Отець Небесний, буде вирвана з корінням. Лишіть їх…». Іншими словами: «Мій Отець має владу над усім і над кожним зокрема. Він сам знає, що для Мене краще. Він знає, що насаджувати, що виривати, й коли чий час. Його треба боятися. Йому довіряти»

Коли слухаю більше людей, ніж Бога, тоді й людей боюся більше, ніж Бога. Кого слухаю я? Кого боюся? Хто мій Бог?