• Спільнота Дабар
• Дата публікації 31 Серпня, 2014
• http://www.dabar.org.ua

1 вересня 2014 року Лк. 4 : 16-30

Того часу Ісус прибув у Назарет, де був вихований, увійшов за своєю звич­кою в день суботній до синагоги та встав, щоби читати. Дали Йому книгу пророка Ісаї. І, розгорнувши книгу, Він знайшов місце, де було написано: «Дух Господній на Мені, бо Він помазав Мене благовістити убогим, послав проповідувати полоненим виз­волення, сліпим – прозріння, і пригноблених відпустити на волю; звіщати рік Господній сприятливий!» Згорнувши книгу, Він віддав її слузі та й сів, а очі всіх у синагозі пиль­но стежили за Ним. І Він почав говорити до них: «Сьогодні сповни­ло­ся це Писання у вухах ваших». Усі були свідками Йому, диву­ючись словам благодаті, які линули з Його уст. Тож вони казали: «Чи не син це Йосифа?» А Він промовив до них: «Напев­но, скажете Мені цю приказку: “Лікарю, оздоров самого себе! Зроби й тут, на cвоїй батьківщині, те, що, чули ми, сталося в Капернаумі”». І Він промовив: «Запевняю вас, що жодний пророк не прийма­ється на своїй батьківщині. Істинно кажу вам, що багато вдів було у дні Іллі в Ізраїлі, коли небо замкнулося на три роки й шість мі­ся­ців, і був тоді великий голод по всій землі. Та до жодної з них Ілля не був по­сланий, тільки в Сарепту Сидон­ську – до жінки-вдови. І багато було прокажених за пророка Єлисея в Ізраїлі, але ніхто з них не очистився, тільки Нааман – сирієць!» Почувши це, всі в синагозі сповнилися гнівом. І, вставши, вигнали Його геть з міста, і повели Його на край гори, на якій було збудоване їхнє місто, щоб Його з неї скинути; та Він, пройшовши поміж ни­ми, віддалився.
«І прибув Він у Назарет, де був вихований, увійшов за Своєю звичкою в день суботній до синагоги та встав, щоби читати».
Як бачимо з даного тексту, відвідини храму що суботи є звичною справою для Ісуса. Ця звичка була вихована в Ньому з дитинства. Власне наші звички показують те, ким ми є насправді.
Чи знаєш ти свої звички які тебе будують, а може маєш звички, що схильні тебе руйнувати день за днем. Тут зусилля багато прикладати не потрібно, все що ти зараз на сьогодні маєш, це є твої крок за кроком певні «звички», якими ти користуєшся щодня.
Щодня читаю Слово Боже, і це мене будує, виховує сильну у вірі особистість, відданого християнина…
Щодня пліткую, і серце моє стає заздрісним, не щирим, і суворим до інших…
Щодня по цукерці, а то і дві в перекусі, і через декілька років проблеми зі здоров’ям і зайвою вагою…
Щодня …
Перше що зробив Ісус «увійшов за Своєю звичкою в день суботній до синагоги», почав читати. Читати Слово Боже.
Ісус, щонеділі, щодня, в особі священика читає нам Слово Боже. Ти не думав про те, щоб Євхаристія стала для тебе звичною справою в твоєму житті. Завжди пам’ятати про неї, де б ти не був… навіть під час хвороби, відпочинку …
«Згорнувши книгу, Він віддав її слузі, та й сів, а очі всіх у синагозі пильно стежили за Ним».
«Пильно стежили», в іншому значенні «напружено вдивлялися» в Ісуса, ніби чогось очікують. Чого вони від Нього очікували? Можливо певної дії, чуда, які Він робив у Капернаумі.
Присутні хотіли чуда, а чудо вже сталося, тільки вони його не прийняли. Вони не зрозуміли того слова, що їм зачитав Ісус. Проголошене Слово спасіння, керигму, не прийняли їх до своїх сердець. А навіть і обурилися, бо не виправдав їх очікувань.
Ти пробував якось задуматись в якій поставі приходиш до храму щонеділі, які очікування маєш до Бога?
Кажеш, що прагнеш служити Богу і жертвувати на доброчинність. Але постійно бракує часу і коштів. Не віриш що віддаючи отримаєш щось більше. Допомагаючи і жертвуючи зовсім трохи, прийдеш до чогось більшого.
Намагаємось в усьому знайти вигоду для себе, обділити себе аж ніяк не можемо!
От і назаретяни знали, що Він син Йосифа, їхній земляк. І очікували для себе і свого міста певних привілегій. Чогось кращого і більшого, ніж десь там в Капернаумі.
«А Він промовив до них: Напевно, скажете Мені цю приказку: Лікарю, оздоров самого себе! Зроби й тут, на Своїй батьківщині, те, що чули ми, сталося в Капернаумі».
В наш час нічого не змінилося. Мислимо так само, хоча «декорації» інші. Якщо маєш «гарні зв’язки», то перед тобою багато дверей і можливостей відчиняються, і ти для цього своїх власних зусиль майже не прикладаєш.
Ісус на перше місце ставить язичників : жінка-вдова з Сарепти Сидонської, Нааман – Сирієць, порівнюючи з Ізраїлем, наголошуючи на те що саме вони були спасенні за часів пророка Іллі іЄлисея.
Мабуть це був певний удар по їх «побожності», бо мали упередженість до інших народів. І таке порівняння ніби принижує тебе, твої амбіції, гординю, упередженість. Невже я маю зійти зі своєї «гори», на яку сам себе возніс. Ввійти в поставу покори, смирення.
«Почувши це, усі в синагозі сповнилися гнівом. І, вставши, вигнали Його геть з міста, і повели Його на край гори, на якій було збудоване їхнє місто, щоб Його з неї скинути».
Вони вибрали скинути з «гори»Ісуса, а не себе. Не прийняли Його Слова. Коли ставиш себе, свої потреби на перше місце, Бог від тебе віддаляється. І це не тому що Він так хоче, ти сам зробив свій вибір.
«Та Він, пройшовши поміж ними, віддалився».