• Спільнота Дабар
• Дата публікації 3 Вересня, 2014
• http://www.dabar.org.ua

4 вересня 2014 року Лк 5, 1-11

 Одного разу, коли народ юрмився коло нього, щоб почути слово Боже, і він стояв біля Генезаретського озера, 2 побачив два човни, що стояли край озера; рибалки вийшли з них і полоскали сіті. 3 Він увійшов в один з човнів, що належав Симонові, і попросив його відплисти трохи від землі, а сам, сівши, з човна почав народ учити. 4 Коли він перестав говорити, сказав до Симона: “Відчали на глибінь та й закиньте ваші сіті на ловитву.” 5 Озвався Симон і каже: “Наставнику, всю ніч трудились ми й нічого не піймали, але на твоє слово закину сіті.” 6 Так вони й зробили, і піймали велику силу риби, і їхні сіті почали рватися. 7 Тоді вони кивнули до своїх товаришів, що були в другім човні, щоб ті прийшли й допомогли їм. Прийшли вони й наповнили обидва човни, аж почали потопати. 8 Побачивши це Симон Петро, припав до колін Ісуса й каже: “Іди від мене, Господи, бо я грішна людина.” 9 Жах бо великий огорнув його й усіх, що були з ним, із-за риб, що їх піймали; 10 також і Якова та Йоана, синів Заведея, які були спільниками Симона. Ісус же промовив до Симона: “Не бійся! Віднині людей будеш ловити.” 11 І витягши човна на берег, кинули все й пішли слідом за ним.

Євангеліст розповідає, що того ранку Ісус стояв на березі Генезаретського озера, оточений народом, який бажав був почути Боже слово. Неподалік же стояли два човни, господарі яких полоскали сіті після нічної ловитви. Одним із них був Симон, син Йони, майбутній апостол Петро, і, як бачимо, він не був з тими, хто прийшов слухати Боже слово. Того ранку Симон займався своїми справами: полоскав пусті сіті. Можемо собі лише уявити його стан: всю ніч не спав, трудився, але на марно. Зараз ще треба виполоскати сіті й повертатися додому. З чим він сьогодні прийде? Ці деталі можуть допомогти нам краще зрозуміти Симона, його стан того ранку: досвідчений, сильний, вправний, але розчарований. Можливо, він так довго возився з тими сітями, що не хотів ні з чим повертатися додому, до родини. Коли переживаємо такі моменти в житті, то найчастіше стверджуємо: «Бог на мене сьогодні образився. Що я Йому такого зробив?» І сама Симонова присутність того ранку біля Господа була радше вимушеною, ніж бажаною, як вимушена молитва або відстояна недільна Євхаристія, коли не переживаю відносин з Богом.

Проте він і не підозрював, що того дня Господь прийшов саме до нього. Ісус прийшов саме по нього. Саме того ранку. Господь не обрав інший, більш успішний день, але найбільш звичайний, а, може, навіть один із найгірших. Він не обрав собі ані іншого місця, ані іншого човна для проголошення слова. Чи слухав Симон те, що Ісус говорив? Мабуть так, оскільки назвав Його «Наставником» і на Його слово ризикнув закинути сіті ще раз.

Симон був розчарований своїм життям. Але Ісус не розчаровувався тим, що той, до кого Він прийшов, абсолютно не зважає на Нього. Він не зупиняв своєї проповіді, нічого не пояснював Симону, не намагався його втішити: «Ще трошки, зараз усе буде добре. Не переживай!». Ісус проповідував слово Боже. І лише…

«Коли він перестав говорити, сказав до Симона: “Відчали на глибінь та й закиньте ваші сіті на ловитву.”»

Господь насправді приходить до людини кожного дня, не зважаючи на те, чи цей день здається їй вдалим чи не дуже. І приходить Він для того, щоб проголосити людині своє слово: слово, яким були створені небо й земля (пор. Пс 33,6), слово, яким може жити людина, коли бракує хліба (пор. Мт 4, 4), слово, яке зцілює та дарує надію. І те чудо, задоволення бажання людського серця Він також спроможне кожному дати, як дав його Симонові – ловитва великої кількості риб – однак, лише з однією метою: аби зловити твоє серце Своєю любов’ю, щоб ти ладен був залишити все й піти за Ним до кінця.

Того ранку Симон найбільше мріяв про рибу. Чому ж тоді він залишив повні риби човни на березі й пішов за Тим, Кого ще так насправді зовсім не знав?