• Спільнота Дабар
• Дата публікації 7 Вересня, 2014
• http://www.dabar.org.ua

8 вересня Мт 1, 1-16. 18-23

Книга родоводу Ісуса Христа, сина Давидового, сина Авраамового. Авраам породив Ісаака. Ісаак породив Якова. Яків породив Юду та братів його. Юда породив Фареса і Зару від Тамари. Фарес породив Есрома. Есром породив Арама. Арам породив Амінадава. Амінадав породив Наассона. Наассон породив Салмона. Салмон породив Вооза від Рахави. Вооз породив Овида від Рути. Овид породив Єссея. Єссей породив царя Давида. А Давид породив Соломона від дружини Урія. Соломон породив Ровоама. Ровоам породив Авію. Авія породив Асафа. Асаф породив Йосафата. Йосафат породив Йорама. Йорам породив Озію. Озія породив Йоатама. Йоатам породив Аха- за. Ахаз породив Єзекію. Єзекія породив Манасію. Манасія породив Амоса. Амос породив Йосію. Йосія породив Єхонію та його братів під час вавилонського переселення. А після вавилонського переселення Єхонія породив Салатиїла. Салатиїл породив Зоровавеля. Зоровавель породив Авіюда. Авіюд породив Еліякима. Еліяким породив Азора. Азор породив Садока. Садок породив Ахима. Ахим по- родив Еліюда. Еліюд породив Елеазара. Елеазар породив Маттана. Маттан породив Якова. Яків породив Йосифа, чоловіка Марії, від якої народився Ісус, названий Христом. А народження Ісуса Христа відбулося так. Коли Його Мати Марія була заручена з Йосифом, перш ніж вони зійшлися, виявилося, що вона мала в лоні від Духа Святого. А Йосиф, її чоловік, будучи праведним і не бажаючи її ославити, вирішив таємно відпустити її. Щойно він про це подумав, як ось Господній ангел з’явився йому уві сні, кажучи: «Йосифе, сину Давидів, не бійся прийняти Марію, дружину свою, бо зачате в ній є від Духа Святого. Вона ж народить Сина, і даси Йому ім’я Ісус, бо Він спасе свій народ від його гріхів». Це ж усе сталося, щоби збулося Господнє слово, сказане через пророка: «Ось, діва матиме в лоні та народить сина, і дадуть Йому ім’я – Еммануїл», що означає: «З нами Бог».

Сьогодні Церква дає нам неймовірно довге читання, першу частину якого і прочитати важко, не кажучи вже про трактування. Але з Божою поміччю та напрацюваннями отця Романа Лаби спробуємо торкнутися саме першої частини.

Єврейська традиція говорить, що найголовніша думка всієї книги міститься в першому рядку, а найголовніша думка рядка – у першому слові. Недаремно єврейська традиція називає книги за першим словом. Так книга Буття в єврейському каноні називається “Берешіт” (“початок” – на ПОЧАТКУ сотворив Бог…) Якщо враховувати, що Матей адресував своє Євангеліє саме до єврейського народу, то цією традицією не будемо нехтувати. Євангеліє розпочинається словами “книга родоводу Ісуса”. “Біблос”. Це до питання факультативності читання Святого Письма. Ісус вводить нас до своєї історії, до Себе через ворота Біблії 

Тепер давайте розберемося з поняттям “родовід”. В нашій культурі і сприйнятті говоримо про рідню абсолютно відірвано від нас самих. Є я, а є моя рідня. Це різне. Для єврея, особливо тогочасного, родовід був священним, це була частина людини, притому чи не найважливіша. Людина ототожнювалася зі своїм родоводом. Для підтвердження цієї думки згадаймо “родовід” Ноя (Бут 6;9): “Ось родовід Ноя. Ной був чоловік праведний і досконалий між сучасниками; він ходив з Богом”. Почекайте, а де родовід? Говориться лишень про якості самого Ноя. Власне, родовід в давньосемітському мисленні дорівнював самій людині, її якостям. “Назви свій рід – і я скажу хто ти”.  Тоді цей непролазний частокіл з імен, який відлякує від Євангелія, змінюється на розуміння, що Ісус від початку відкритий перед кожним, хто відкриває Письмо, на 100 %. Ісус відразу говорить навіть випадковому гостю Євангелія найсокровенніші речі – свій родовід. Чи розуміємо це, невипадкові гості Святого Письма?

І тепер важливо чим Ісус ділиться, наскільки він є відвертий. Уявіть, що ви зустрічаєте малознайому людину і вона в ненав’язливій формі ділиться найпотаємнішим: “Мій дідусь віддав в гарем свою дружину, мою бабку і намагався вбити свого сина (Авраам).  А інший обманув батька і брата, а потім тікав від свекра. Взагалі він був дуже хитрий і брехливий (Яків). А ще один переспав з моєю бабкою, думаючи, що вона повія. Вона зачала дитя від діда і це її врятувало від каменування (Іуда і Тамар), а ще один згвалтував свою майбутню дружину, теж мою бабку та вбив її тодішнього чоловіка, до тогож дуже підступно і підло (Давид – Версавія)”. Вже волосся стає дибом, а це тільки початок історії. Чи є в нашому оточенні людина, яка щира з нами настільки і з якою ми можемо бути настільки щирими? Чи ці визнання Ісуса не збуджують в тобі вдячності та щирості у відповідь?

Подивіться, Ісус не цурається жодного, не замовчує жодного. Всі знаходять місце в його родоводі. Якщо прочитати “житія біблійних героїв” з точки зору гріха, прийдемо до висновку, що ми в жодному разі не є гіршими! І це правда. Тоді чому соромимося підійти до Іуса? Чому думаємо, що настільки пропащі і нікчемні, жалюгідні і грішні, що аж соромно іти до Христа.

Весь родовід ділиться на три частини по 14 поколінь. В єврейській, як загалом і в більшості культур, замість звичних для нас цифр, використовували букви. Цифра 14 = дорівнює слову “Давид”, що в перекладі з єврейської означає “улюблений”. Що Господь хоче сказати цими трьома “улюбленими”? Можливо те, що Він, Господь, знаючи про всі гріхі, всіх 42 поколінь не гребує ними, не просто прощає і очищає, щільно затуливши носа в стерильних  медичних рукавичках, щоби не торкатися такої нечисті. Ні! Він любить. І про це говорить аж тричі. Улюблений, улюблений, улюблений.

В Євангеліях ми знаходимо два фрагменти, де Господь звертається до людини таким лагідним зверненням: під час Хрещення та на горі Тавор. Ці слова в обох випадках адресувалися Христу. А де ж третій раз? Можливо це третє “улюблений” заховане, неназване  і звучить для кожного з нас, хто вміє прочитати між рядків 🙂