• Спільнота Дабар
• Дата публікації 28 Вересня, 2014
• http://www.dabar.org.ua

29 вересня Йн 1, 47-51

У той час побачив Ісус Натанаїла, який ішов до Нього, і каже про нього: «Ось справжній ізраїльтянин, у якому немає підступу!» Каже Йому Натанаїл: «Звідки мене знаєш?» А Ісус у відповідь йому сказав: «Ще до того, як закликав тебе Филип, Я бачив тебе, як ти був під смоківницею». Відповів Натанаїл Йому: «Равві, Ти – Син Божий, Ти – Цар Ізраїлю!» Ісус у відповідь сказав йому: «Ти повірив, бо Я сказав тобі, що бачив тебе під смоківницею? Ще більше від цього побачиш!» І Він сказав йому: «Воістину, воістину кажу вам: побачите відкрите небо й Божих ангелів, які піднімаються і опускаються над Людським Сином!»

Це не перше, що ми дізнаємося про Натанаїла, якщо подивимося в контекст першого розділу, то побачимо, що Натанаїл досить скептично оцінює Ісуса: “Що доброго може бути з Назарету?” – говорить він, але все одно вирушає подивитися. Цей скептицизм базується на знанні, ми знаємо, що в біблійних пророцтвах говорилося про Вифлеєм, Натанаїл був добре ознайомлений зі Словом Божим. На цьому базувався його скептицизм.

Ми також можемо бути скептиками від знання. Нас вже не торкає проповідь священика, бо чули таке трактування, і воно видається нам поверхневим, очевидним. Ми це вже знаємо. Ми сидимо під смоквою, розлоге листя якого оберігає нас від палючого сонця. Нам не хочеться вставати і кудись іти, когось шукати, вслухатися в слова дивного проповідника з Назарету. І ми залишаємося сидіти. Це нас і відрізняє від Натанаїла. Той встав, пішов, шукав, незважаючи на те, що майже точно знав, що нічого не вийде, що Месія не може бути з Назарету.

І тільки зараз починається наше Євангеліє. Першим Натанаїла бачить Ісус. Він перший, хто помічає нас, хто вважає нас “Божим даром”, адже ім’я Натанаїл так і перекладається – “Божий дар”. Це слово “побачив” найчастіше в Євангеліях використовується, коли говориться про знання. Ісус “пізнав” Натанаїла, Він глибоко знає кожного з усіма нашими потребами, проблемами, Ісус навіть знає настільки приватний епізод про смоківницю. Він знає все про нас, але все одно, зупиняє на нас свій погляд і не для того, щоб засудити, а щоби сказати кожному: “Ти мій дар, я надзвичайно тебе ціную, ти гідний того, щоби бути поміченим Мною”.

Далі Ісус говорить: “Я знаю тебе іще, коли ти сидів під смоківницею”. Євангеліст не розтлумачує, що саме відбулося під смоківницею, ми можемо здогадуватися, вправлятися в асоціаціях, але правда є така, що цей досвід залишився тайною, яку знали лише Натанаїл і Бог. Цим Господь говорить, що кожен з нас є для Нього унікальним, тому що у кожного є чи може бути щось, що стане глибокою тайною лише між тобою і Богом. Це дуже подібне до відносин в подружжі. Вони можуть багато одне про одного розказати іншим,але є речі, про які ніхто ніколи не дізнається.

Ми бачимо, що після того, як Ісус згадав про смоківницю, Натанаїл відразу визнав в Ньому Господа і Месію. В духовних коментарях до цього фрагменту Євангелія отці Церкви здогадуються, що під смоківницею Натанаїл зазнав незвичного, таємничого дотику Божої любові, присутності. Коли Ісус про це нагадав в Натанаїлові збурилося все. Він підскочив, змінив свій скептицизм на щире визнання. Чи є у Вашому духовному житті такі “смоківниці”, та “якорі”, які рятують Вас від суцільного скептицизму, які повертають Вам сили далі слідувати за Богом, бути сповненим ентузіазму? Чи є у Вас досвід особистих відносин з Богом, живих і динамічних? Якщо так, то одного дня чи кожного дня Вам буде легше вставати і щораз знову вирушати в дорогу за Ісусом.