• Спільнота Дабар
• Дата публікації 4 листопадаа, 2014
• http://www.dabar.org.ua

5 листопада Лк 14, 25-33

Того часу ішло за Ісусом багато людей. Обернувшись, Він сказав їм: «Якщо хто приходить до Мене і не зненавидить свого батька та матері, дружини й дітей, братів і сестер, та ще й душу свою, той не може бути Моїм учнем. Хто не несе свого хреста, а йде слідом за Мною, не може бути Моїм учнем. Бо хто з вас, бажаючи збудувати вежу, спочатку не сяде й не полічить коштів, чи вистачить для завершення, щоб, коли покладе фундамент й не зможе докінчити, всі, які побачать, не почали сміятися з нього, кажучи, що цей чоловік почав будувати й не спромігся закінчити. Або який цар, ідучи на бій проти іншого царя, спершу не сяде порадитися, чи під силу йому з десятьма тисячами війська зустріти того, хто йде з двадцятьма тисячами проти нього? Коли ні, то як той ще далеко, шле до нього посланців і просить примирення. Так ото й кожний з вас, хто не відречеться від усього свого майна, не може бути Моїм учнем».

Чи не виникало у Вас дивного відчуття при читанні цього тексту? Спочатку Ісус розповідає про відречення від батьків, потім говорить про хрест, далі про вежу, бій, а закінчується все майном. Як все це поєднати? До чого воно? Цей уривок є чудовим путівником життя для кожної молодої людини. Я б назвала цей текст – «5 кроків до зрілості»

Одне із слів, яке вживається на початку першого речення, вказує, що розуміння цього тексту є для нас дуже важливим. Обернувшись, Він сказав їм. Окрім позначення руху тіла, це слово також може мати такі значення, як «вивертати навиворіт», «перетворювати», «повністю змінювати». Горить у нутрі в мене, серце моє в мені перевернулось, бо я впертий завжди був проти тебе.(Плач 1:20). Серце Його перевернулося, вивернулося для нас навиворіт для того, щоб ми змінилися, повністю перемінили напрямок свого життя.

А тепер про 5 кроків зрілості.

КРОК 1. Душа. «Якщо хто приходить до Мене і не зненавидить…». Чи дійсно Ісус хотів, щоб ми в прямому сенсі ненавиділи своїх рідних, близьких та самих себе для того, щоб стати Його учнями? Навряд.  Один із ключів до розуміння цього тексту є значення  – «любити менше». Цей вираз змушує нас вибудувати певну ієрархію в нашому житті. «Якщо Бог на першому місці, то все решта на своєму місці». На якому місці у нас стосунки з Богом? В ієрархії любові хто займає місце Бога?

Не обов’язково, щоб хтось ззовні займав почесний трон у нашому житті. Там може сидіти наша любов до самих себе, тобто егоїзм. Подивимось всередину себе – що там? Можливо, час навести лад і поставити чіткі межі.

КРОК 2.Хрест. «Хто не несе свого хреста і не йде слідом за Мною, не може бути Моїм учнем.» Не можу бути учнем, якщо не нестиму свого хреста. Помітьте, свого, а не всієї родини. І тут ми як побожні християни згадуємо уривок – «Носіте тягарі один одного й тим робом виконаєте закон Христа» (Гал.6:2). Зможемо носити тягарі інших тільки тоді, коли спочатку звільнимось від фальшиво накиданих на нас пут інших людей. Для того, щоб зрозуміти самого себе, треба відчути спочатку Свій хрест.

КРОК 3. Вежа. Поставили душу на відповідне місце, взяли свій хрест. Що ж далі? Починаємо будувати вежу  – своє майбутнє – родину, роботу, служіння, стосунки, etc. В Біблії вежа згадується часто.

«Та й сказали: Ану збудуймо собі місто й вежу з верхом до неба та й утворім собі ім’я, щоб ми не розпорошувались по всій землі.» (Бут. 11:4). Всі ми знаємо, до чого привів цей заклик – «Ану збудуймо!» Не довго простояла Вавилонська вежа. «Тільки він моє спасіння й моя скеля, мій захист: не захитаюсь ані трохи.» Вежа-захист – то наш Господь. Після перших двох кроків нашої дороги до зрілості ми можемо переповнитися самовпевненістю і сказати – «Ану збудую!». Господь – Він постійний. Тому, будьте певні, що з нашою власною вавилонською вежею Він вчинить так само, як і кілька тисяч років тому. Можемо витрачати сили, збивати руки до крові, сліз і поту, щоб побудувати все самотужки, натомість можна мати захист-вежу, свою оборонну споруду в Ньому.

КРОК 4. Бій. Пройшли, звільнились, збудували. І що тепер, сидіти і насолоджуватися життям? «А ні!» – говорить Господь. Я навчу тебе битися, ти будеш воювати. «Господь – муж воїн, Господь – Ім’я Його» (Вих.15). Часом ми сприймаємо Бога, як мирного Дідуся з довгою бородою на легких хмаринках. А спробуйте уявити Його в шоломі з мечем, готовим до бою. Четвертий крок вчить нас боротьби та захисту, обороні всього того, що ми здобули під час нашого шляху.

Ми – діти Воїна, чи усвідомлюємо це?!

КРОК 5. Відречення. «Так ото й кожний з вас, хто не відречеться від усього свого майна, не може бути моїм учнем.» Ми прив’язуємося до речей, подій, обставин. І це не є погано, відчувати певне з’єднання з чимось або кимось. Проте, якщо це щось або хтось перекриває мені Бога?! Коли я, пройшовши всі етапи, починаю молитися на своїх власних дітей, чоловіка, роботу, хобі, або на те «майно», що здобула протягом життя. 5 етап – це час рубати кінці, якщо я перестаю бачити в моєму житті Бога.

Родичі, хрест, вежа, бій, майно. Як на мене, нелогічний набір слів. А для Бога? Може це план мого життя.