• Спільнота Дабар
• Дата публікації 16 Грудня, 2014
• http://www.dabar.org.ua

17 грудня
Мт 1, 1-17
Книга родоводу Ісуса Христа, сина Давида, сина Авраама. Авраам породив Ісаака. Ісаак же породив Якова. Яків же породив Юду та братів його. Юда ж породив Фареса і Зару від Тамари. Фарес же породив Есрома. Есром же породив Арама. Арам же породив Амінадава. Амінадав же породив Наассона. Наассон же породив Салмона. Салмон же породив Вооза від Рахави. Вооз же породив Овида від Рути. Овид же породив Єссея. Єссей же породив Давида, царя. А Давид породив Соломона від тієї, що була в Урія. Соломон же породив Ровоама. Ровоам же породив Авію. Авія же породив Асафа. Асаф же породив Йосафата. Йосафат же породив Йорама. Йорам же породив Озію. Озія ж породив Йоатама. Йоатам же породив Ахаза. Ахаз же породив Єзекію. Єзекія ж породив Манасію. Манасія ж породив Амоса. Амос же породив Йосію. Йосія ж породив Єхонію та його братів під час вавилонського переселення. А після вавилонського переселення Єхонія породив Салатиїла. Салатиїл же породив Зоровавеля. Зоровавель же породив Авіюда. Авіюд же породив Еліякима. Еліяким же породив Азора. Азор же породив Садока. Садок же породив Ахима. Ахим же породив Еліюда. Еліюд же породив Елеазара. Елеазар же породив Маттана. Маттан же породив Якова. Яків же породив Йосифа, чоловіка Марії, від якої народився Ісус, названий Христом. Усіх же поколінь, від Авраама до Давида, – чотирнадцять поколінь; і від Давида до вавилонського переселення – чотирнадцять поколінь; і від вавилонського переселення до Христа – чотирнадцять поколінь.

Євангеліє від Матея починається з родоводу Ісуса – переліку багатьох імен з родоводу Ісуса. Сьогодні хочу звернути увагу на жінок в родоводі Ісуса. Чому Матей згадав цих жінок, враховуючи, що в ті часи з думкою або навіть присутністю жінок мало рахувались? Хто вони такі були і що такого особливого зробили?
Фамар не відрізнялась побожністю. Вона переодягнулась в повію, щоб мати статеві відносини зі своїм свекром, бо він не хотів віддавати їй в чоловіки свого сина. Після чого вона завагітніла і народила двійню Фареса і Зару (Бут 38). Рахав була блудницею та язичницею, що жила в стіні Єрихона і яка допомогла розвідникам Ісуса Навина сховатись від переслідування (Іс Нав 2). Рута моавітянка, язичниця. Вона залишившись вдовою, пішла за своєю свекрухою в Вифлеєм (Книга Рута). Четверта жінка згадується як «жінка Урії». Це Вірсавія, яку цар Давид зробив своєю коханкою, а потім вбив її чоловіка Урію. ( 2Сам.11-12 гл). П’ята жінка це Марія, від якої народився Ісус. Думаю, про Марію знає кожен.
Отже, серед пяти жіночок, лише Марію можна назвати гідною бути згадуваною в родоводі Ісуса. Чому повії, язичниці та коханки згадуються на першій сторінки нового заповіту? Йоан Златоуст коментує: «Христос прийшов не для того, щоб уникнути нашого гріха та сорому, але щоб знищити їх. Він показав, що не соромиться нічого нашого, включаю гріх»
Отці церкви вбачають в Рахав образ Церкви. Як Церква, тобто я і ти, була (а іноді є) язичницькою і поклонялась багатьом божкам , була невірною Єдиному Богу, як повія. Але з Рахав відбулось щось крутіше ніж історія Попелюшки. В розмові з розвідниками вона визнає Бога «бо Господь Бог ваш – Бог на небі вгорі і на землі внизу» (Іс Нав 2,11). Після захоплення Єрихону, Рахав та її родина залишились живі. Вона вийшла заміж за Салмона, поважного ізраїльтянина, стала пра-прабабусею двох царів (Давида та Ісуса). Від язичницької повії до прабабусі царів. Одного щирого визання віри було достатньо. Ці факти говорять мені, що для Бога не важливо, в якій багнюці я сижу, для Нього достатньо лише одного щирого визнання віри і моєї вірності, щоб врятувати моє життя, кардинально його змінити також життя моїх близких і навіть моїх нащадків.
Язичниця Рута на пропозицію свекрухи Ноемінь повернутись до дому, до своїх богів, відповіла: «твій Бог буде моїм Богом» (Рут 1, 16) В Вифлеємі вона одружилась з Воозом і стала прабабусею царя Давида. Рута обрала Єдиного Бога, відкинула божків свого народу. На ту ж пропозицію друга невістка, також вдова, повернулась додому, до божків, і ми про неї більше нічого не знаємо. Від мого вибору залежить чи буде моє ім’я записане в родоводі Ісуса, чи буду я Його родиною, чи згадка про мене зникне назавжди. Все наше життя Господь бореться з нашими божками, бажанням самим кервати ситуацією. Чи можу відкинути все і обрати Бога і слідувати за Ним? Коли Він стане моїм пріоритетом?
Жінка Урії, тобто Вірсавія, немає свого імені в родоводі. Цей гріх Давида, який він так намагався приховати, залишився на віки відомим всім. Ніби в ситуації з Давидом, Вірсавією та Урією, більше всіх винени Давид, але саме Вірсавія втратила свою ідентичнісь. Вона не має імені, а згадка про неї пов’язана з гріхом перелюбу. Так само як Давид знищив ідентичніть та гідність Версавії, так само мій гріх може знищити іншу людину, її ідентичніть, принести смерть іншим, як Урії. В книзі Соломона вона також називається в переважній більшості як «жінка Урії» і лише 2 рази вона зветься Вірсавією: коли вона була жінкою Урії і потім вже, коли стала жінкою Давида. Так ніби її перебування в ролі коханки, поза законом, не рахувалось, що вона особистість, вона не гідна була називатись по імені. Так само моє перебування поза заповідями або, коли я когось змушую до гріха, стирає мою присутність, мою особистість, ідентичність, а можливо і моє ім’я з долоней Бога.
Окрім Марії, жіночки в родоводі Ісуса не відрізнялись доброю поведінкою або побожністю: повії, язичниці, коханки. Ісус зціляє весь світ від хвороби гріха. Марія, яка Непорочна та вірна Богові, своєю присутністю в родоводі зціляє зранену гідність жінок. До Неї можу прибігти за допомогою у зціленні моєї жіночності, моєї гідності, моєї вірності Богові.
Ісус розповідає про свою «веселу» родину з самого початку. Так ніби говорить нам: «Ось, дивіться яка моя родина: язичниці, повії, добрі і не дуже чоловіки». Хто з нас всім знайомим розповідає про «веселих» родичів зі своєї родини брата-алкоголіка, тетю-повію, або дідуся, який любив погуляти «наліво»? Скоріше за все, цих «скелетів у шафах» ми тримаємо серед своїх або в крайньому випадку можемо довірити найближчим друзям. Господь с перших рядків говорить мені: «Ти мій кращий друг, тобі я хочу повністю довіритись. Мені немає чого ховати від тебе.»
Я вже більше не буду рабами вас звати, бо не відає раб, що пан його чинить. А вас назвав друзями Я, бо Я вам об’явив усе те, що почув від Мого Отця. (Ів 15:15)
Він перший відкриваєься для мене. Чи я захочу так само відкритись на Нього, показати своїх коханок, повій та язичникків в моїй душі та діях? Це залежить від мене, але запрошення до дружби я вже маю.